Не поспішайте викидати: старі мельхіорові прибори можуть мати цінність
Старі ложки та виделки з візерунковими ручками, які багато хто звик називати мельхіоровими, досі зберігаються у багатьох українських родинах. Такі набори часто діставали лише на свята, а деякі з них могли мати срібне покриття.
Мельхіор і срібло — це різні матеріали. Мельхіор є сплавом міді та нікелю, а деякі старі прибори виготовляли з нейзильберу — сплаву міді, нікелю та цинку. Водночас поверхню таких виробів могли покривати справжнім сріблом, через що вони зовні нагадували дорогі срібні прибори.
Мельхіорові та нейзильберові прибори були популярними завдяки доступнішій вартості, міцності та схожості зі сріблом. Їх використовували для виготовлення ложок, виделок, лопаток, щипців та інших предметів сервірування.
Як зрозуміти, що за прибор перед вами
Найперше варто перевірити клеймо на зворотному боці ложки чи виделки. Воно може містити інформацію про виробника, матеріал, пробу або спосіб покриття.
Наприклад, позначення EPNS означає, що виріб виготовлений з основи з nickel silver та покритий сріблом електролітичним способом. Тобто це посріблений прибор, а не виріб із суцільного срібла.
Старі радянські прибори могли мати інші позначення, тому клеймо варто розглядати повністю та враховувати виробника й час виготовлення.
Не рекомендують перевіряти такі речі подряпинами, надпилами чи агресивними хімічними речовинами. Це може пошкодити срібне покриття.
Потемніння також не означає, що прибор зроблений зі срібла. Срібне покриття з часом може тьмяніти, а після чищення знову набувати блиску. Якщо покриття стерлося, на краях та виступах орнаменту може бути видно метал основи.
Вартість старих мельхіорових приборів залежить не лише від матеріалу. Для колекціонерів значення мають виробник, вік, рідкісність, дизайн, комплектність, стан та збереженість покриття.
Тож перш ніж викидати старий набір із бабусиної шафи або здавати його як метал, варто уважно перевірити клейма. За звичайною «мельхіоровою» ложкою може ховатися посріблений або навіть срібний виріб.
