Фахівців Іллінецької лікарні знають не лише в найближчих громадах. Професіоналізм і людяне ставлення до пацієнтів уже кілька років приваблюють сюди людей з Липовецького, Оратівського, Погребищинського районів. І хоч в багатьох закладах мешканців інших населених пунктів не приймали, в Іллінцях були відкриті двері для усіх.
Нещодавно головним лікарем (нині – директором КНП «Іллінецька центральна районна лікарня») став Микола Масленчук. У нього ми й запитали, що змінилося у закладі за час трансформації системи охорони, яке обладнання закупили, чого нового навчилися?
Три роки тому, коли прийшов на посаду головного лікаря, я сказав: приймаємо всіх, не зважаючи на «прописку». Усі – наші, – розповідає Микола Масленчук. – Як показав час, рішення надавати допомогу всім хворим було правильним. Коли ми готувалися до участі в Програмі медичних гарантій, Національна служба здоров’я України (НСЗУ) перевіряла, скільки людей, наприклад, звернулися до закладу протягом року. І ці цифри у нас були дуже вагомі.
–Як ви готувалися до участі в Програмі медичних гарантій?
-Ми одними з перших на Вінниччині отримали статус комунального неприбуткового підприємства, оформили потрібні ліцензії на медичну практику. Готуючись до другого етапу медичної реформи, проаналізували наші можливості та переваги. Наприкінці 2019 року придбали цифрову ендоскопічну відеосистему для діагностики та лікування захворювань шлунково-кишкового тракту (коштує вона 1 мільйон 300 тисяч). Завдяки цьому змогли підписати договір з НСЗУ на пакет послуг з гастродуоденоскопії.
– Скільки договорів уклали?
-Вісім і дев’ятий (тимчасовий) – з СOVID-19. Уклали, наприклад, договір з амбулаторної допомоги (для дорослих і дітей). У пакеті передбачено прийом лікарів у поліклініці, лабораторну та інструментальну діагностику, хірургічні втручання в амбулаторних умовах, реабілітацію у відновному періоді тощо. Уклали також договір з надання хірургічної допомоги дорослим і дітям (наші хірурги давно мають добру славу, до нас їдуть пацієнти з сусідніх сіл і міст). Один із договорів – щодо допомоги при пологах. За рік приймаємо 370-420 пологів, приїжджають навіть жінки з Вінниці та Києва. До речі, кілька років тому ми брали участь в українсько-швейцарському проєкті «Здоров’я матері і дитини» і багато навчилися у швейцарців. Також партнери проєкту допомогли з апаратурою. Нині наше акушерсько-гінекологічне відділення – одне з найкращих в області.
Ще один важливий договір – з паліативної допомоги. У нас працює стаціонар (це окремі кімнати в неврологічному, хірургічному, терапевтичному відділеннях) та мобільна паліативна бригада. Якщо людина, наприклад, після інсульту, ми поміщаємо її в неврологію, якщо онкологія – в терапію чи хірургію. У цих відділеннях є кваліфіковані фахівці, які надають вчасну допомогу та забезпечують гідний догляд (зокрема допомагають прийняти ванну). До бригади з виїзної паліативної допомоги входять онколог, невропатолог, хірург, психолог. Вони виїжджають до хворих додому, консультують, виписують рецепти та призначення. Це відбувається або за направленням сімейного лікаря, або за прямим дзвінком родичів (бувають кризові ситуації, коли допомога потрібна негайно).
Також надаємо послуги із замісної підтримувальної терапії хворим з розладами психіки та поведінки. Якщо говорити простими словами – це допомога наркозалежним людям, які отримують таблетки замісної терапії. Хворому тоді легше «зістрибнути» з голки важких наркотиків і, крім того, в нього зменшується ризик зараження на ВІЛ/СНІД.
Ще одна наша перевага – висококваліфікована екстрена допомога. У нас є реанімація, хороше терапевтичне відділення. За наказом обласного Департаменту охорони здоров’я, саме до нас везуть хворих з екстреною патологією з сусідніх районів. Нам дуже потрібен комп’ютерний томограф. Якщо він буде, заклад зможе підписати договір на лікування хворих з гострим мозковим інсультом. Ми вміємо це лікувати, у нас є відповідні фахівці.
– Яка ситуація з фінансами: до початку реформи спеціалізованої медичної допомоги і сьогодні?
– У результаті децентралізації в районі утворилися дві великі ОТГ – Іллінецька і Дашівська. А сім невеликих сільських громад залишилися на балансі районної ради. Звісно, ці сім громад навіть за бажання не мають можливості утримувати районну лікарню, тому грошей нам постійно не вистачало. Щороку потрібно було «шукати» близько 2 мільйонів гривень на зарплату колективу, оббивати пороги чиновницьких кабінетів. За договором із НСЗУ у 2020 році ми маємо отримати 21,3 млн грн. Це на 3 мільйони більше, ніж торік за субвенцією. Я, як головний лікар, вперше можу не переживати, чи вистачить грошей на заробітну плату. Завдяки медреформі лікарня вибралася з хронічних злиднів.
Хочу сказати, що реформа «вторинки» давно на часі. Пацієнти мають отримувати кваліфіковану допомогу згідно із пакетами, а медичні працівники – достойну зарплату. До речі, сьогодні (вперше за десять років) я виписав премії до Дня медичного працівника усім співробітникам лікарні.
– Як і де підвищуєте професійну майстерність?
– Я переконаний, що людина має навчатися все життя. Навчаюся сам і підтримую таке прагнення в колег. Закінчив, зокрема, Гарвардський курс Київської школи економіки з менеджменту в охороні здоров’я. Також беру участь в українсько-німецькій програмі з менеджменту охорони здоров’я у місті Кіль (навчання тимчасово призупинене через пандемію). У Німеччині познайомився з колегами з університетської клініки в місті Кіль і планую укласти договір на підвищення кваліфікації фахівців нашої лікарні.
Також беремо участь у конференціях – і українських, і міжнародних.
Кваліфіковані спеціалісти працюють у нас у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії. Його завідувач Олександр Притула – лікар від Бога.
Завідувачка терапевтичного відділення Зінаїда Ящук лікує і кардіологічних хворих, і пульмонологічних. До неї також їдуть з кількох районів. Хочу відзначити і завідувача відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги. Я доручив керівництво відділенням молодому лікарю, спеціалісту з медицини невідкладних станів Богдану Карпині. І не помилився. До речі, його визнали найкращим у міському конкурсі «Молода людина року – 2019».
Радію, що до нас усе частіше приходить молодь. Із 1 серпня, наприклад, почне працювати молодий травматолог (нині він закінчує інтернатуру). Прийшли працювати й лікарі з сусідніх районів (хірург, травматолог, психіатр, ЛОР), які побачили у нас перспективи кар’єрного та професійного «росту».
– Якою бачите лікарню через кілька років?
– Хочу, щоб вона стала опорною лікарнею. На сьогодні в області є два опорні медичні заклади (вони розташовані поруч одне від одного, далеко від нас). Сподіваємося, рішення щодо опорних лікарень переглянуть. Також маю великі плани щодо енергомодернізації. Комунальні витрати забирають близько трьох мільйонів гривень, їх потрібно зменшувати. Наш заклад і сьогодні дуже непоганий, а в майбутньому, впевнений, буде ще кращим. Найважливіше – щоб люди отримували у нас висококваліфіковану допомогу. Саме для цього ми працюємо.
Спілкувалася Світлана ГАЛАТА
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook