Новий закон про працю

Чи слід його боятися?

Останній місяць в українських медіа та соцмережах активно обговорюється тема нового трудового законодавства. 27 грудня Уряд схвалив і вніс на розгляд парламенту проєкт закону про працю, який має замінити чинний трудовий кодекс.

Попри те, що закон тільки-но опрацьовується в комітеті, і до його ухвалення ще далеко, він вже обріс міфами і чутками. Українці налякані заголовками про майбутні звільнення без попередження та ліквідацію профспілок. Де міф, а де правда, розбирався Центр громадського моніторингу та контролю.
Майже півстоліття трудові відносини в Україні регулює радянський Кодекс законів про працю. За цей час відносини між працівниками і роботодавцями дуже змінились, з’явились нові форми і можливості, а закон залишився той самий.

“Безнадійно застарілий Кодекс законів про працю. Він був створений в 1971 році, коли усіма підприємствами володіла держава, і фактично він мав захистити працівника державного заводу від свавілля радянського чиновника. Зараз, у ХХІ столітті, ми пропонуємо ті самі правила для підприємців, для офісів іноземних та інноваційних компаній, і не дивно, що вони не хочуть їх приймати”, – пояснює Президент Володимир Зеленський.

В Уряді кажуть, що мета нового закону – осучаснити трудові відносини, створити умови для легкого працевлаштування і комфортної праці. При цьому закон повинен зберегти базові соціальні гарантії чинного законодавства і запропонувати чимало новацій.

Тривалість робочого тижня, як і раніше, не може перевищувати 40 годин. Перерва між робочими змінами не повинна бути меншою за 12 годин.

Понаднормова робота повинна оплачуватись у підвищеному розмірі – на 20% вище за ставку. Без змін залишається кількість днів оплачуваної відпустки – 24 дні на рік. Водночас збільшується тривалість відпустки за власний рахунок – із 15 до 30 днів на рік.

Проєкт передбачає рівність трудових прав громадян, забороняє будь-яку дискримінацію, зокрема, через гендерну ідентичність та сексуальну орієнтацію.

За даними міністерства економіки, лише 12,8 із 28,5 мільйона працездатних українців працюють легально.

Часто робота “у тіні” є вимушеною через неповну, віддалену або сезонну зайнятість. Згідно із законопроєктом, укладення трудового договору в письмовій або електронній формі тепер є обов’язковим як для роботодавця, так і для найманого працівника.

У ньому мають бути прописані права та обов’язки сторін, їхня відповідальність, опис роботи, тривалість робочого часу, умови роботи. При цьому закон передбачає аж сім видів трудових договорів: безстрокові, строкові, короткострокові, сезонні, з нефіксованим робочим часом, учнівські договори з домашніми працівниками.

Експерти кажуть, що таке різноманіття договорів допоможе офіційно працевлаштуватися багатьом українцям.

Коментарі експертів:

Міністр економіки Тимофій Милованов:

Пропонуємо роботодавцям бути передбачуваними і послідовними у відносинах з працівниками. Причинами для звільнення з ініціативи роботодавця можуть бути підстави, прописані в трудовому договорі, який підписує працівник і роботодавець при оформленні трудових відносин. Ніяких вигадок і маніпуляцій в процесі роботи.

Голова Федерації роботодавців Дмитро Олійник:

Не-можливо не реагувати на ці виклики. Неможливо працювати за старими правилами, не реагувати на те, що ключовий засіб виробництва не станок, а мозок, розум людини. Якщо ми не відреагуємо, ми будемо втрачати конкурентоспроможність.

Прем’єр-міністр Олексій Гончарук:

По-трібно екстремально спростити умови працевлаштування, тому що (це жарт, який я люблю повторювати) в Україні зараз іноді простіше розлучитися ніж звільнитися з роботи. Це диспропорція, якої не має бути. Нам потрібно будувати систему, де люди зможуть домовлятися між собою без примусу.