Теракт за терактом: до чого ще потрібно готуватись?

Не встигло українське суспільство прийти до тями після інциденту з терористами в Луцьку та Полтаві, не встигло перетравити факт спроби зґвалтування в поїзді Укрзалізниці, як у Києві відбулася чергова терористична акція. Здається, ніхто не може почуватися захищеним — ані Київ, ані Вінниця, ані Львів, ані Одеса, ані Харків, ані Маріуполь.

На думку експертів, різке зростання кількості терактів влітку складного 2020 року — це результат високої озлобленості та розчарування, які панують в суспільних настроях. Рівень нетерпимості, агресії зашкалює. Починається все з того, що кожен починає почуватися відірваним від інших, вариться в світі своїх власних образ, підозр, травм — і особливо психічно нестійкі персонажі влаштовують терористичні акти.

Про підгрунтя подібних злочинів говорить відомий психіатр, громадськйм діяч і дисидент Семен Глузман.

“Все можна сформулювати досить просто: яка держава, такі й теракти. Підгрунтям, основою всього цього є важкий стан населення – незадоволення владою, згасання очікувань, недовіру один до одного. На тлі цього всього, з урахуванням також коронавирусной істерії, відповіді на яку поки що не дає навіть наука і відбувається роздратування населення. У підсумку, виникають маленькі вогнища протестів. Добре, що хоч до третього Майдану ще не дійшло”, – говорить експерт.

Тим часом глобальний індекс тероризму фіксує зменшення кількості терактів в Україні. За останній рік ми перемістилася на три позиції нижче – з 21 місця (у 2018 році) на 24 місце (у 2019 році).
«Суб’єктивні причини полягають в тому, то з 2014 року, за час бойових дій Служба безпеки України напрацювала певні методи відстеження, протидії та профілактики терористичних атак. Зрозуміло, що з 2014 до 2020 року і кількість людей на країну, на яких Росія мала свій вплив, знизилася. Водночас, якщо системний тероризм ми можемо трішки знизити, залишається проблема з поодинокими терористами. Одиноким завжди протистояти важче. Важче попередити. Бачимо це на прикладі луцького. Якщо говорити про об’єктивні причини, нагадаю, що у нас немає замовлення на масові теракти. Ми не входимо в перелік країн, які ведуть боротьбу з ісламістами і водночас, не є ціллю для мільйонів біженців. А Російська Федерація не зацікавлена в тривалих терористичних атаках в Україні, адже вони ведуть до мобілізації населення навколо влади. Криваві атаки – це зростання рівня підтримки влади, мобілізація населення, формування запиту на протидію терористам. І чим більше кривавих терористичних атак, тим менша підтримка проросійських сил. А Росія зацікавлена в збільшенні політичного впливу на Україну. Відповідно, думаю, що напередодні місцевих виборів немає бути терактів з жертвами, замовлених з того боку. Однак перед виборами зростає кількість дратуючих терактів та псевдотерактів», – каже заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко.

Коментарі експертів:

Журналістка Світлана Крюкова:

У нас люди підігріті загостреним відчуттям телевізійної слави. Якщо ви звернули увагу, всі ці терористи своєю ключовою і фінальною ціллю бачать потрапляння в телевізор. Їм часто не потрібні гроші, вони не вимагають покращення свого фінансового становища. Все, що вони хочуть, – це потрапити в телевізор і стати людьми медійними.

Політтехнолог Дмитро Раімов:

Може з’явитися якийсь політизований фанатик, який захоче вчинити теракт, бачачи, що на це звертають увагу президент і перші обличчя країни. Цей сценарій нас обов’язково чекає, якщо далі силові структури будуть гратися в теракти.

Політолог Олександра Решмеділова:

Важливо, щоб напередодні виборів не було використано мінування, каруселі, технології, теракти і все решта. Подивіться, що зараз выдбуваэться. Замінували станції метро, інші місця громадського скупчення. Тому мені здається, апередодні виборів дуже важливо навести в цьому питанні порядок.