Крилата «швидка»

Крилата «швидка»

«На борту «Віти» за весь період війни ми не втратили жодного бійця»

  Вінницькі військові медики одні з перших почали здійснювати аеромедичну евакуацію поранених бійців. За чотири роки війни, завдячуючи реанімаційно-операційному літаку Ан-26 "Віта", вони доставили із зони АТО у лікувально-профілактичні медичні заклади Міноборони тисячі бійців. Про "реанімацію на крилах", її лікарів і обладнання, стандарти НАТО і емоційний бік боротьби за життя - наша розмова з начальником відділення медичного забезпечення аеромедичної евакуації клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії, анестезіології, реанімації та детоксикації Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону Павлом Горчуком.

  - У 2001 році за замовленням Військово-медичного центру ВПС ЗСУ літак Ан-26 на Одеському авіаремонтному заводі переобладнано в реанімаційно-операційний варіант. Літак отримав назву "Віта". Його було обладнано для здійснення інтенсивної терапії та виконання хірургічних втручань за життєвими показами, - розповідає Павло Горчук. - Ще до початку війни у мирний час лікарсько-сестринські бригади успішно проводили аеромедичну евакуацію важкопоранених та хворих. Ба більше - багато лікарів навчалися за кордоном на курсах з аеромедичної евакуації за стандартами НАТО. Тому коли почалася антитерористична операція, наші бригади були готові до здійснення бойових вильотів і транспортування поранених. Складається бригада із анестезіологів, хірургів, медичних сестер, за потреби - лікарів інших профілів. Наразі діє дві бригади, які забезпечують чергування 24 години сім днів на тиждень. Це, до речі, стандарт НАТО - цілодобова готовність.

- Я так розумію, що "Віта" - це ніби "реанімація" на крилах. Яким обладнанням забезпечений літак?

- У реанімаційно-операційному Ан-26 міститься операційна зі спеціальним столом та всім необхідним обладнанням: монітори неінвазивного визначення артеріального тиску, пульсоксиметри та кардіомонітори, апарати штучної вентиляції легень, кисневі балони, аспіратори, шприцеві помпи і теплі розчини для інфузії, вакуумні ноші, медикаменти та інше обладнання. Окремо оснащена палата інтенсивної терапії із ліжками для хворих або поранених. Все це дозволяє нам надавати необхідний об'єм допомоги. За один виліт санітарний борт може перевозити до 13 поранених у різних станах (п'ятеро лежачих і вісім сидячих).

- Чи були на вашій практиці критичні вильоти або ситуації у повітрі?

  - Наша бригада "фартова", бо саме ми злетіли з донецького летовища за добу до першої потужної атаки бойовиків. Це був мій перший виліт у зону АТО і один з найнебезпечніших. У той день все відбувалося швидко, навіть надто швидко. Зранку надійшов наказ на виліт у зону АТО з метою транспортування важкопоранених бійців. Напередодні розбили колону під Волновахою, і хлопців треба було доставити літаком з донецького аеропорту до Одеси. Зв'язок тримали з представником департаменту охорони здоров'я Донецької облдержадміністрації. Нас повідомили, що маємо забрати п'ятеро лежачих, серед яких один у важкому стані, і сім бійців середньої важкості. Загалом було 12 пацієнтів. Коли сіли у Донецьку, то виявилося, що одного військовослужбовця нам не доставили. Я запитав, чому його не віддають, казав: "Доставте в аеропорт нам, ми його стабілізуємо і доставимо живим". Зі слів координатора, його не віддавали з лікарні, і то був майор… На наступний день, у Вінниці, коли я побачив у новинах, що термінали донецького аеропорту зруйновані, зрозумів, що, очевидно, наш літак був останнім, який злетів із незруйнованого донецького летовища. Це моє припущення…

  Найважче працювати було в перші місяці війни. Колегам доводилося здійснювати по два вильоти за добу. Наприклад, перевозити поранених з Дніпропетровська в Одесу чи Київ, повертатися у Харків і летіти на Львів. Більшість поранених були з бойовою травмою, яка супроводжувалася масивною крововтратою плюс психологічними порушеннями. А треба працювати... на висоті. Це не просто крапельницю поставити, що також не кожному під силу. Треба було з кожним познайомитися, відчути його біль, відреагувати, допомогти, заспокоїти, правильно розмістити, щоб приземлитися на землю з усіма живими на борту. Після таких вильотів відчуваєш невимовне емоційне виснаження. А уявіть, як доводиться працювати у такій обстановці медсестрам! На рахунку кожної з них щонайменше по тисячі перевезених бійців з різними видами уражень. На тендітних сестринських плечах тримається порядок у літаку-рятівнику. Вони щосекунди в безпосередньому контакті з пораненими.

- Навантаження колосальне. Очевидно, щоб не було вигорання, має бути солідна мотивація і бажання вдосконалювати свої навички?

- Усі військові медики, які здійснюють аеромедичну евакуацію, це в першу чергу професіонали своєї справи, які мають чималу практику в евакуації поранених і хворих - як наземним, так і повітряним шляхом. Це звучить неоднозначно, але завдяки війні ми навчилися самоорганізовуватися, діяти в екстремальних обставинах і рятувати життя українського захисника. На борту "Віти" за весь період війни ми не втратили жодного бійця. І це безумовно великий плюс. А зважаючи на те, що із січня 2016 року у Збройних силах України введено стандарти Організації Північно-Атлантичного альянсу з медичної евакуації, ми маємо всі можливості для вдосконалення своїх навичок під час спільних операцій із країнами - членами альянсу. Хоча, якщо відверто, наше відділення вже давно працює за стандартами НАТО. Медики постійно проходять навчання з тематичного вдосконалення та вивчення англійської мови. У команді працює двоє військовослужбовців, які проходили навчання безпосередньо у США і мають сертифікацію спеціаліста з аеромедичної евакуації міжнародного стандарту.


Олеся ШУТКЕВИЧ



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

4117

Родина з Луганська каже, що кращого за Вінницю міста ще не бачили Життя для Світлани Петрищевої і її сім'ї розділилося на "до" і "після" ...

139

Жителька приміського села Іллінецького району, яка звикла ходити з райцентру додому пішки і якій протягом тривалого часу ніщо не ...

126

У Вінниці запустили систему пошуку дітей за допомогою СМС Із 14 вересня поліція Вінниччини долучилась до соціального проекту "Пошук ...

120

17 вересня перестало битися серце неймовірно сильної і талановитої жінки Раїси Панасюк.  45-річна громадська діячка за своє непросте ...

114

У Вінниці 13 вересня у залі засідань міської ради почесні грамоти та грошові премії отримали четверо поліцейських, які менш ніж за два ...