Раніше він траплявся лише на півдні, а сьогодні впевнено обживає лісостеп. Лише на Черкащині популяція шакала за два роки підскочила у 19 разів. Спадкоємець вовчих звичок із ДНК домашнього собаки, цей хижак панічно боїться пострілів, але абсолютно не боїться людей. Що принесла із собою «лисиця на ходулях» і чому контроль за її чисельністю став питанням національної безпеки для мисливських господарств?
Про це розповідає Центрально-Західне міжрегіональне управління ЛМГ, пише Місто.
За результатами проведення щорічних зимових обліків мисливських тварин Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства зафіксувало у 2025 році 478 шакалів: 7 – на Вінниччині, 205 – на Кіровоградщині, 266 – на Черкащині.
У 2024 році в цих трьох областях нарахували 172 шакали, у 2023 році – 14 шакалів лише в Черкаській області.
“Зверніть увагу: за два роки кількість шакалів на Черкащині збільшилася в 19 разів! Ситуація з цими хижаками в нашій країні ще гірша. В Україні швидко зростає чисельність звичайного шакала (Canis aureus). Якщо раніше цей хижак траплявся переважно на півдні, то тепер його можна зустріти вже в центральних та навіть західних регіонах”. – йдеться у повідомленні.
Кількість шакала в нашій державі за чотири роки зросла на 913%: у 2021 році шакалів нарахували лише 344. Цьогоріч – вже 3389. Тобто за час повномасштабної війни чисельність шакала збільшилась в 10 разів.
“Останні підсумки Європейської Комісії не залишають сумнівів: шакал сьогодні є хижаком, який найшвидше поширюється на нашому континенті. У 2016–2023 роках ареал його поширення збільшився на 46%. За оцінками, європейська популяція вже перевищила 150 000 особин. А темпи цього зростання постійно прискорюються та дивують природознавців. Його неймовірна експансія є великим викликом для мисливців”.
Шакал, якого ще називають «лисицею на ходулях», вражаючими темпами колонізує Литву, Латвію, Естонію, де хижак уже розмножується та формує стабільні популяції. В Естонії, яка розташована далеко на півночі, шакал чудово адаптувався до суворого клімату. Дедалі більше країн вносять шакала до списку мисливських видів.
Довідка:
Шакал схожий на невеликого вовка. Важить до 15 кг. Вирізняється довгими лапами та коротким хвостом. Сред багатьох анатомічних ознак, що дозволяють відрізнити шакала від вовка, є одна абсолютно унікальна: шакал має частково зрощені подушечки середніх пальців передніх лап. Тому залишає характерний слід, який неможливо сплутати.
Шакал веде нічний спосіб життя: днем ховається в густих чагарниках біля водойм. Живе парами. Його незвичайне сімейне життя, засноване на сильних партнерських зв’язках, допомагає їм ефективно колонізувати нові території. Батьківські пари спільно полюють і ділять обов’язки у вихованні молодняка.
Його харчування дуже різноманітне: від дрібних гризунів, птахів, риби та рептилій – до фруктів, зернових і навіть падалі.
Здоровий шакал уникає контакту з людьми. І для дорослої людини небезпеки не становить. Небезпеку можуть нести лише хворі на сказ особини, що актуально для всіх диких ссавців. Шакал становить загрозу для свійської птиці та худоби.
Вже науково підтверджене явище гібридизації шакалів із домашніми собаками: собачі маркери наявні у ДНК шакала. Гібриди краще переносять зиму. Відсутність страху перед людиною, успадкована від собак, у поєднанні з інстинктами шакала створює небезпечну суміш.
Читайте також:
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook