У Вінницькому технічному ліцеї відкрили стелу пам’яті Героїв

У Вінницькому технічному ліцеї відкрили стелу пам’яті десяти випускників, які віддали життя за Україну. Серед них — дев’ять чоловіків та одна жінка. Пам’ятний знак встановили 9 жовтня, у другі роковини загибелі Романа Чарного.

Про це пише Місто з посиланням на сайт Вінницької міської ради.

Сергій Вишневський писав вірші та прозу, працював у сфері ІТ. З початком повномасштабного вторгнення добровільно пішов на фронт. Загинув під Сєвєродонецьком у 24 роки.

Микола Рачок був журналістом, любив книжки, автомобілі й подорожі. Мріяв відкрити власну книгарню-кав’ярню. Після його загибелі рідні здійснили цю мрію – у Вінниці з’явилася книгарня «Герої».

Олександр Фігурний бігав марафони, підкорював гори, брав участь у велоперегонах і сплавах. Працював в ІТ, а з початком великої війни пішов добровольцем. На фронті керував дронами. Загинув на Запорізькому напрямку.

Сергій Монтрезор закінчив ліцей із відзнакою, став інженером. Ще у 2015 році брав участь в АТО, а після 24 лютого 2022-го знову став на захист України. Загинув у бою на Запоріжжі.

Андрій Загнибедюк за освітою був інженером-машинобудівником, працював на підприємствах, займався маркетингом і торгівлею. У липні 2024 року став стрільцем-санітаром, а вже у вересні загинув на Донеччині.

Роман Чарний грав на гітарі, ще студентом створив із друзями гурт і писав для нього музику. У 2014 році став добровольцем, захищав Маріуполь. Згодом воював на Київщині, Донеччині та Луганщині. Його життя обірвалося у 35 років.

Єгор Басюк із відзнакою закінчив університет на Кіпрі, але повернувся в Україну, щоб її захищати. Самостійно вивчав топографію, опановував дрони, купував спорядження за власні кошти. Служив у спецпідрозділі СБУ. Помер після важкого поранення на бойовому завданні. Йому було 22.

Сергій Тарасюк працював на спортивному телебаченні, мав чудове почуття гумору й обожнював футбол. Збирав футбольні шарфи, які друзі привозили йому з різних країн. У війську служив у підрозділі ударних безпілотників. Загинув на Запорізькому напрямку.

Тарас Галкін рятував поранених військових. За кермом реанімобіля вивозив бійців із-під обстрілів і врятував десятки життів. Його не стало навесні 2025 року.

Людмила Плюта присвятила себе військовій службі ще у 2016 році, брала участь в Операції об’єднаних сил. На початку 2026-го стала мамою довгоочікуваної донечки. Та за два місяці її життя обірвала важка хвороба.

Директорка ліцею Ольга Козяр зазначила, що відкриття стели стало важливою подією для всієї спільноти закладу. За її словами, пам’ятний знак має не лише зберігати імена загиблих, а й розповідати учням про їхні життя та вчинки.

«У кожного була своя історія, свій шлях, свої досягнення. Вони навчалися тут у різні роки, мріяли, дружили, будували плани. Та настав день, коли вони зробили вибір заради України і віддали найцінніше — своє життя», — сказала Ольга Козяр.

На відкритті був присутній і Юрій Басюк — батько загиблого Єгора. Він розповів, що син відповідально готувався до військової служби. Родина зберігає його шкільний твір «На що я точно скажу ні», написаний у грудні 2020 року. Нині цей текст також представлений у музеї пам’яті спецпідрозділу «Альфа».

Юрій Басюк наголосив на важливості збереження пам’яті про загиблих захисників і захисниць та передачі їхніх історій наступним поколінням.

Відтепер стела біля Вінницького технічного ліцею нагадуватиме учням, учителям і відвідувачам про десятьох випускників, які колись навчалися в цих стінах, мріяли, будували плани та віддали життя за Україну.

Читайте також: У Калинівській громаді відкрили Алею Слави