Нідерландка пройшла Camino Podolico з Вінниці до Кам’янця-Подільського

55-річна нідерландська пілігримка Марґріт Боттер у вересні подолала український маршрут Camino Podolico за 12 днів. Своєю мандрівкою вона збирала кошти для підтримки ветеранів, а згодом опублікувала зворушливу колонку про те, як це — відкривати для себе сучасну Україну наодинці з рюкзаком.

Про це розповіли на фейсбук-сторінці Camino Podolico, пише Місто.

Марґріт Боттер своєю мандрівкою збирала кошти для Центру психічного здоров’я ветеранів та їхніх родин (VMHCE) – організації в Києві, яка надає психологічну підтримку ветеранам та їхнім близьким.

Своїми враженнями від подорожі і відкриттями на шляху Марґріт поділилася у тексті для сайту Camino Podolico (далі – пряма мова).

Я проходила Camino Podolico наодинці. Я не розмовляю українською, і до приїзду сюди не мала досвіду як поводитися під час повітряних тривог. Перед моїм від’їздом люди ставили мені найрізноманітніші запитання. Чи безпечно це? Чи зможу я порозумітися з людьми? Хіба мені не страшно йти самій? Якщо чесно, деякі з цих запитань я й сама собі ставила.

Головні висновки та відкриття нідерландської паломниці:

Безпека та самостійність: Попри побоювання друзів та власні сумніви щодо самостійної подорожі воюючою країною, Марґріт зазначила, що жодного разу не почувалася відчайдушно самотньою, хоча й долала кілометри насамоті.
Мовний бар’єр не є перешкодою: Навіть без знання української мови та завдяки простим жестам, усмішкам чи застосункам-перекладачам вдавалося легко знаходити спільну мову з місцевими жителями, які пригощали борщем чи допомагали в дорозі.
Реальність поруч із війною: Подорожуючи крізь тихі села та соняшникові поля, паломниця водночас бачила наслідки війни — повітряні тривоги, військові блокпости та меморіали загиблим Героям. За її словами, звичайне життя і війна в Україні існують пліч-о-пліч.
Особливості молодого маршруту: На відміну від класичних європейських шляхів до Сантьяго, Camino Podolico ще тільки розвивається. Тут немає натовпів туристів, зате кожна зустріч із місцевими мешканцями чи іншими пілігримами є щирою, особистою та незабутньою.

«Я приїхала в Україну, бо хотіла пройти її Camino. Але кілька разів реакція людей змусила мене усвідомити: сам факт того, що іноземка приїхала сюди, теж щось для них означає», — ділиться Марґріт Боттер.