Северинівська об’єднана громада, що на Вінниччині, розвиває власну економіку за допомогою «фруктово-ягідного кластера», який об’єднав виробництво, туризм та медицину. Про це розповідає прес-центр ініціативи «Децентралізація».
На початку ХІХ століття місцевість, у якій знаходиться село Северинівка – адміністративний центр однойменної об’єднаної громади, – належала польському поміщикові графу Северину Орловському. У 1808 році Орловський зніс два довколишніх села й переселив кріпаків до нового поселення, яке спланував особисто, давши йому назву Северинівка. А у 1810-му тут розпочалося будівництво панського палацу. Він вийшов громіздким та негарним, натомість доволі зручним. Крім того, був буквально забитий різноманітними витворами мистецтва: картинами, порцеляною, виробами з бронзи, срібла та слонової кістки. Граф Орловський зберігав тут свої чималі колекції зброї, старовинних монет та поштових марок, а також бібліотеку, що налічувала близько 5 тис. томів.
Северин Орловський славився своєю скупістю, і, власне, через це його палац вийшов таким недолугим: пан вирішив зекономити на архітекторі. За все своє життя граф не відпустив на волю жодного кріпака, постійно обкладаючи селян додатковими повинностями. Наприклад, за дозволи на одруження кріпакам у його маєтках треба було платити панові.
А от на що Орловський грошей не пошкодував, так це на оранжерею. Вона єднала головний корпус палацу з його правим крилом і з боку двору мала скляну стіну. В оранжереї росли апельсинові, лимонні, лаврові дерева та орхідеї. А для створення парку граф Орловський запросив у 1814-му модного тоді ірландського майстра паркового мистецтва Діонісія МакКлера, який славився вмінням поєднувати у дизайні природні та штучні елементи. МакКлер створив паркову галявину на березі річки Рів у вигляді решітки з багатьох доріжок, засадивши її дубами, кленами та ялинами.
“Діонісій МакКлер спланував у нашій громаді два парки, – гордо і разом із тим трохи мрійливо розповідає мені інспектор з інформаційного забезпечення Северинівської сільської ради та місцевий координатор проєкту Кластер «Яблуневий шлях» у Северинівці Владислав Підгаєць. – Один – у нашому адміністративному центрі, а інший – у маєтку Вітославських у селі Чернятин. А загалом на території сучасної України ірландець створив понад 40 об’єктів. Як ви гадаєте, цікаво буде туристам відвідати парки МакКлера?”
“Залежно, що ви їм показуватимете, – ухиляюся я від прямої відповіді. – Туристи переважно хочуть бачити щось автентичне, але разом із тим не просто «історичні руїни».
“Маємо цілком автентичний будиночок МакКлера, який примикає до оранжереї, – змовницьким тоном продовжує Владислав Підгаєць. – Знаєте, хто першим натрапив на цю хатинку? Майк, волонтер Корпусу миру…”
Майкл Діксон, за фахом архітектор-реставратор, був волонтером від Корпусу миру у ГО «Подільська агенція регіонального розвитку». Він захоплювався постаттю МакКлера та його творчістю й зумів переконати місцеву владу у тому, що спроєктовані ірландцем парк та оранжерея (остання діяла аж до 1926 року) мають цінність і що їх варто відреставрувати. Але сільрада хронічно не мала на це коштів…
Та після створення наприкінці 2016 року Северинівської ОТГ ідея Майкла Діксона стала не тільки реальною, але й необхідною. Адже голова громади Олександр Христюк та тодішній виконавчий директор Подільської агенції регіонального розвитку Олег Левченко вирішили зробити старий палац Орловських одним з елементів «Яблуневого шляху» – потужного розвиткового проєкту, що мав би у майбутньому збагатити Северинівську ОТГ.
Яблуневий шлях Северинівської громади
Все почалося з того, що Северинівка підписала так звану Угоду мерів за економічне зростання (M4EG). Це ініціатива Європейського союзу, спрямована на сприяння місцевим органам влади країн Східного партнерства: Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови та України. 2017-го за Угодою мерів участь у спеціальному конкурсі взяли 165 українських громад. Переможцями, яких оголосили наприкінці року, стали: Баранівська ОТГ Житомирської області, Глибоцька ОТГ Чернівецької області, Долинська ОТГ Івано-Франківської області, Новоміська ОТГ Львівської області, Северинівська та Барська ОТГ Вінницької області, а також місто Славутич Київської області.
Журі звернуло увагу на Северинівсько-Барський проєкт через його оригінальність та важливість для цілого регіону. Адже громади не просто пропонували виділити їм гроші «на створення робочих місць»; вони замахнулася на те, аби сформувати цілий економічний кластер. Щоправда, тільки за однією продукцією, що її завжди було дуже багато у цих краях, – за яблуками та ягодами.
“У цілій Україні основними виробниками яблук є Жмеринський, Барський, Тиврівський та Мурованокуриловецький райони, – розповідає Олександр Христюк. – На їхній території вирощують значну частину всіх українських яблук. У нас дуже багато дрібних фермерів, які мають по 2-3 га яблуневих садків. Чимало людей займаються також вирощуванням ягід: ожини, малини, суниці, полуниці… Але минулого року зібрати їх несподівано виявилося дорожче, ніж продати. З яблуками було ще гірше. Тільки уявіть собі: гуртовики пропонували за кілограм лише 90 копійок! Подекуди виходило так, що машина яблук коштувала дешевше, ніж пальне для цієї машини в обидва боки. Фермерів це підкосило, і багато з них, аби прогодувати свої сім’ї, були змушені поїхати на заробітки до Польщі. Після цього вже ні у кого не залишилося сумнівів, що наша громада приречена йти «Яблуневим шляхом».
Ідея «Шляху» проста. Ягоди та яблука треба продавати не як сировину, а у вигляді соків, джемів, сушки тощо, нарощуючи таким чином їхню додану вартість. Олег Левченко навів такий приклад: у Києві 1 кг моченої антонівки коштує 75-85 грн, натомість заготівельник у сезон щонайбільше платить фермеру за цю ж антонівку 2 грн за 1 кг. Щоб нарощувати додану вартість, фермерські господарства регіону – а для початку лише двох громад: Барської та Северинівської – вирішили об’єднатися у кооператив, значну частину обладнання для якого профінансував Євросоюз.
26 грудня 2017 року Северинівська ОТГ підписала з Європейською Комісією грантовий контракт щодо реалізації проєкту Кластер «Яблуневий шлях». При цьому Барську ОТГ було визнано головним партнером проєкту, іншим партнером стала ГО «Подільська агенція регіонального розвитку». Згідно з кошторисом, втілення всіх заходів мало би обійтися у 702 тис. євро. З цієї суми 560 тис. євро зобов’язався надати Євросоюз, а решту грошей повинні були виділити інші стейкхолдери: Подільська агенція регіонального розвитку, Северинівська та Барська громади. Але несподівано для всіх у травні 2019 року Барська ОТГ «включила задню».
Нова Барська конфедерація
Саме у Барі у 1768 році польські магнати проголосили так звану Барську конфедерацію, відкрито виступивши проти свого короля, і це за чотири роки призвело до першого поділу Польщі. Виступ депутатів міської ради Бара проти міського голови Артура Цицюрського – це, звичайно, подія набагато меншого масштабу, але для Барської ОТГ вона теж мала лише негативні наслідки.
На початку січня 2018 року депутати Барської міської ради виділили 100 тисяч гривень для співфінансування проєкту Кластер «Яблуневий шлях», однак ці кошти так і не були використані й повернулися до бюджету громади. Народні обранці, щоправда, наприкінці року надали приміщення під кластерний офіс з дегустаційним центром, ділянку у селі Глинянка під розсадник традиційних подільських сортів яблук, а також провели ІІ Міжнародний фестиваль-ярмарок APPLEBAR.
Однак з травня 2019-го у депутатському корпусі раптом стало бракувати голосів для прийняття рішень щодо реалізації проєкту. У сесійній залі залунали заяви про «безглуздість витрат», «надто велику суму співфінансування» та «сумнівну користь результатів проєкту для розвитку громади». Загалом Барська ОТГ мала сплатити 34,5 тис. євро, натомість отримала б утричі більше: майже 113 тис. євро чи близько 3 млн грн.
Перемовини не давали жодних результатів і, витративши всі аргументи, Артур Цицюрський оголосив голодування, переселившись до намету на головній площі міста. Та депутати все одно не здалися, і після чергового провального голосування пан Артур мусив констатувати поразку. Барська громада так і не отримала грошей Євросоюзу: всі вони пішли до Северинівки, яка, щоправда, мусила взяти на себе і частину витрат своїх ненадійних сусідів.
“3 млн грн – це половина нашого бюджету розвиту за 2019 рік, які буквально впали на нас з неба, – зітхає Артур Цицюрський. – Але ми, на жаль, не змогли скористатися ними через кардинальну зміну своєї позиції депутатами, які раніше тричі (!) голосували за цей проєкт. Частина депутатського корпусу вимагала від мене кадрових рішень, на які я погодитися не міг. Ось якою є справжня причина демаршу. Тепер мені лишається тільки радіти за наших партнерів із Северинівської ОТГ, які мають честь втілювати такі масштабні та важливі ідеї”.
На проведення фестивалю APPLEBAR Барська ОТГ минулоріч у рамках проєкту Кластер «Яблуневий шлях» мала отримати 220 тис. грн від Євросоюзу. Але оскільки грошей не було, не було і фестивалю. Натомість аналогічний захід під назвою «Фруктосмакфест» пройшов у Северинівській ОТГ, зібравши понад 3 тис. гостей. Це при тому, що Северинівська громада має лише 4,2 тис. жителів.
Яблучні ванни
Тепер «Яблуневий шлях» проходить виключно територією Северинівської ОТГ. Тут буде і офіс, що керуватиме роботою цілого кластеру, який раніше мав бути у Бару, і розсадник на 50 тис. саджанців, і дегустаційна зала. На думку Владислава Підгайця, завдяки цьому Северинівка зможе змагатися за звання яблучної столиці України. Така слава має стати додатковим магнітом для туристів.
“Ми запустимо кілька «яблучних» об’єктів, кожен з яких можна буде відвідувати з туристичною метою, – каже пан Владислав, готуючись загинати пальці. – По-перше, у селі Северинівка можна буде відвідати будиночок МакКлера, де розміститься його музей, а поруч з’явиться 100 кв. м оранжереї. На це заплановано 86 тис. євро, які вже надійшли до нашого бюджету. По-друге, кластерний офіс з дегустаційним обладнанням. По-третє, підприємство, на якому працюватиме лінія з виготовлення соків та виробництва яблучних чіпсів. По-четверте, музей історії садівництва у сусідньому селі Олександрівка, що на разі не входить до складу нашої громади, але є, тим не менше, складовою нашого проєкту. По-п’яте, розсадник із старовинними подільськими сортами яблук. І нарешті, по-шосте, санаторій, у якому буде запущено цикл процедур на основі яблучного соку…”
“Що-що?” – не вірю я своїм вухам.
“Ну, так, санаторій. Подільська агенція регіонального розвитку навіть спеціальну бальнеологічну ванну купила за 10 тис. євро, щоб туристи змогли проходити процедури із додаванням яблучного соку. Доведено, до це спричиняє омолоджувальний ефект! Для туристів такі заходи будуть подвійно цікавими, бо вони проходитимуть у нашій лікарні відновлювального лікування, яку розміщено у палаці Орловських. Історична будівля і все таке інше…”
“Отже, на «яблучній темі» ви розвиватимете медичний туризм?”
“Саме так! У нашій лікарні буде дводенний цикл косметологічних процедур. Крім яблучних ванн, ми пропонуватимемо кисневі коктейлі на основі яблучного соку, масажі із застосуванням яблук, фіточаї тощо. Лікарня готова на 90%. Треба ще докупити деякі дрібниці, і зможемо відкрити її для відвідувачів. Паралельно ми розвиватимемо водний туризм по річці Рів, 12 км русла якої розташовано на території нашої громади, причому найбільше плесо сягає 150 га. Тут нам допоможуть сусіди з Мельниківської ОТГ, яка вже має у цьому напрямку багато напрацювань”.
Владислав Підгаєць захоплено дивиться удалечінь, ніби бачить там втілення цих своїх мрій, і його обличчя у ці хвилини нагадує мені стигле рум’яне яблуко.
Бренд «Подільське яблуко»
Кінцевою метою проєкту є створення регіонального бренду «Подільське яблуко», під яким планують продавати не тільки, власне, яблука, а й соки, варення, джеми, сидри, пастили та багато іншого. Причому йдеться не тільки про торгову марку, але й про створення цілої системи маркування та контролю якості.
Северинівська ОТГ вже має власну сушарку, а лінію з виготовлення соків придбала – за кошти Євросоюзу – цієї зими, плануючи запустити її з появою перших врожаїв. Лінія включає у себе чотири верстати для чищення яблук, а також верстати, що можуть робити сік прямого віджиму. Пакуватися сік будуть як у 200-грамові паперові пакетики, так і у 5-літрові ємності, які вигідно використовувати, наприклад, їдальням. Зрештою, чого і скільки виготовляти, має вирішувати власник обладнання – спеціально створений кооператив.
“На разі членами кооперативу є жителі Северинівської ОТГ та сусідньої необ’єднаної Снітківської сільської ради, хоча згодом ми можемо розглянути можливості розширення членства за рахунок інших громад, – розповідає директор кооперативу «Яблуневий шлях» Юрій Олексійчук. – Щоб стати членом кооперативу, треба мати тільки землю та бажання працювати. А грошей не потрібно. Більше того, ми готові інвестувати у домашні господарства наших селян, даруючи їм саджанці яблунь. Це дозволить згодом збільшити обсяги виробництва, без чого буде важко налагодити безперебійну роботу цеху”.
До «Яблуневого шляху» вступили вже понад 50 селянських господарств. Юрій Олексійчук каже, що всі вони вже цього сезону зможуть здавати яблука на виробництво за вищою ціною, ніж на ринку. Крім того, кожен учасник кооперативу матиме право на отримання відсотків від його доходів.
Та головний ідеолог і позаштатний консультант проєкту Олег Левченко вважає, що головною вигодою для жителів громади є створення у них так званого фуд-процесингового центру, де можна буде не просто переробити ту чи іншу продукцію, а й здійснити це відповідно до світових стандартів якості. У такому центрі має постійно працювати технолог, а все обладнання повинно бути сертифікованим. Власне, зараз северинівське обладнання і проходить сертифікацію за міжнародними стандартами харчової безпеки НАССТ.
48 яблучних продуктів
“Ця сертифікація – двері до супермаркетів та до всіх можливостей експорту, – переконаний Олег Левченко. – Малий виробник має пройти всі кола пекла, перш ніж його продукція потрапить на прилавки. Бо є дуже багато вимог щодо якості продукції, я вже не кажу про вимоги до технологічних процесів, про перевірки різноманітних інспекцій… Фуд-процесинговий центр має вирішити всі ці проблеми”.
Олег Левченко підрахував, що з яблук можна виготовляти 48 продуктів: різноманітні сидри, смузі, кондитерські наповнювачі, сушені снеки… Також він стверджує, що на ринку є попит «на натуральне домашнє яблуко з мінімальною кількістю обробок».
“Я маю інформацію, що на великих підприємствах яблуко обробляється близько 20-40 разів, – каже експерт. – Багато хто не гребує генною модифікацією, задаючи навіть кількість яблук на тій чи іншій гілці. Однак покупці розуміють все це і дедалі частіше шукають саме натуральний продукт”.
Северинівський кооператив має великі плани щодо створення комбінованих товарів: яблук з медом, яблук з ягодами, а також щодо створення безцукрових джемів. Потенційна можливість експорту цієї продукції розглядається, проте на разі вирішено сконцентруватися на українському ринку, за який також ще треба поборотися. За словами Олега Левченка, «Яблуневий шлях» вже відчуває серйозну протидію з боку з боку великих виробників, яким не потрібні конкуренти, а також з боку заготівельників, які зацікавлені максимально збити ціну.
“Ми хочемо показати цілій Україні силу малого виробника та силу кооперативних об’єднань у селах, – каже Олег Левченко. – «Яблуневий шлях» має об’єднати навколо теми яблука не тільки садівників та переробників, але й надавачів туристичних послуг, медиків та місцеву владу. Від цього виграють усі, але найбільше – громада, яка отримає суттєвий драйвер для розвитку та чітке бачення свого майбутнього”.
Нагадаємо, Жмеринчанин відсвяткував 100-літній ювілей і розповів про свій секрет довголіття.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook