І чекає закінчення карантину, який перешкодив тренуванням і забігу у Словенії
Учасниця АТО, вінничанка Ольга Бенда, яка втратила ногу на війні під Авдіївкою, у жовтні минулого року взяла участь у марафоні морської піхоти Marine Corps Marathon, що відбувся у Вашингтоні. Подолавши 10 кілометрів, вона стала не лише першою дівчиною у складі команди, яка представляла Україну, а й єдиною учасницею серед бійців, які бігли марафон з протезом на нозі.
Уже, у грудні Ольгу запросили у Німеччину, щоб нагородити медаллю імені доктора Райнера Гільдебрандта. Вінничанка стала першою українкою в історії, що отримала цю почесну нагороду за захист прав людини.
Наприкінці квітня Ольга планувала долучитися до благодійного забігу у Словенії, в м.Кошице, але не судилося – через карантин. Захід перенесли на осінь, тож після виходу із самоізоляції вінничанка планує повернутися до активних тренувань.
- Ми живемо в квартирі, тому дуже важко сидіти на місці, наче “кам’янієш”. А особливо – з нашим п’ятирічним Дмитриком, він такий непосидючий. Думали, восени у школу підемо, але тепер через усю цю ситуацію нічого не зрозуміло, мабуть, на наступний рік відкладемо, – говорить Ольга.
Свою участь у марафоні сьогодні вона згадує як велике випробування і виклик, що дійсно змогла це зробити навіть на протезі. - Досі горджуся собою, бо знаю небагато людей, які навіть на своїх власних ногах готові подолати 10 кілометрів, – каже Ольга.
- Після нагородження у Берліні Ольга не відчуває себе якоюсь особливою, вона спочатку навіть друзям та рідним не розповідала, куди їде.
- Я взагалі дуже проста людина і все сприймаю спокійно. Просто ти розумієш, що твої кроки і думки, продовження діяльності, тепер уже в моральній підтримці наших хлопців, не залишаються безслідними. Дуже неочікуваною виявилася для мене увага преси, коли на нагородженні в мене брали інтерв’ю, – згадує Ольга. – А ще нам вдалося поспілкуватися з представником офісу Ангели Меркель. Їм було цікаво почути з перших вуст про те, що відбувається в Україні. Не знаю, як насправді, але принаймні нам він говорив, що Німеччина робить все для підтримки України і визнає Росію агресором.
Особисто Ольга дуже розчарована політикою нинішньої влади, а тому воліє про це навіть не говорити. Вона намагається не брати близько до серця усе, що відбувається зараз на війні – несправедливість дуже болюча для неї. - Чи змінила б щось у своєму минулому сьогодні Ольга, чи пішла б знову на війну? Як і пів року тому, коли про це її запитували після марафону, вона знову каже “так”.
- Ніколи не забуду моментів, пережитих в АТО. Адже то велика сім’я, де всі дружні, підтримують один одного. Якби не АТО, я б не зустріла свого чоловіка і не відчула б цього великого щастя, – усміхається Ольга. – Я живу з протезом три роки і уже не пригадаю, як це – бути без нього, на своїх ногах. Втративши ногу, я отримала набагато більше. Тепер в мене є багато вірних друзів, я побачила, що людям можна довіряти і вони у будь-яку хвилину допоможуть.
- Працюючи в АТО кухаркою, Ольга завжди мріяла навчитися пекти торти. Тож тепер у неї достатньо часу для хобі, яке стало її улюбленим. Карантин вніс тимчасові корективи, і вона з нетерпінням чекає його закінчення, щоб повернутися до кондитерської справи. Має постійних клієнтів, дуже любить своїх близьких радувати солоденьким. Хвилюється за кожен виріб, може ніч не спати, поки не почує від клієнта, що все сподобалося.
- Коли спекла свій перший торт, чоловік спершу подумав, що це я в магазині купила, настільки він був гарним. З того все й почалося. Першими покупцями були волонтери і знайомі, а потім замовників стало більше. Тепер чекаємо закінчення карантину, щоб продовжити цю справу, – говорить Ольга.
- Автор Ірина МОХАР
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook