Голос поколінь, що об’єднує епохи: чому новий фільм «Кузьма: Страшно веселий» резонує із сучасними зумерами

Голос поколінь, що обєднує епохи: чому новий фільм «Кузьма: Страшно веселий» резонує із сучасними зумерами

Український культурний простір поповнився ще однією потужною кінопрем’єрою. Студія KNIFE! Films, відома своїми проникливими стрічками про Назарія Яремчука та «Океан Ельзи», представила новий документальний біографічний фільм «Кузьма: Страшно веселий» (режисер — Артем Григорян).

Про це пише вмдання Місто.

Стрічка вже привертає масу уваги, і не в останню чергу тому, що феномен Андрія Кузьменка сьогодні переживає нову хвилю неймовірної популярності серед молоді — зумерів, які народилися у 2000-х, але знаходять у ранній творчості «Скрябіна» дивовижне відображення власних реалій.

Унікальний формат без «голів, що говорять»

Головна особливість фільму — відсутність сучасних експертних інтерв’ю. Стрічка побудована виключно на унікальних архівних кадрах, відео та аудіозаписах. Історію Кузьми розповідають закадрові голоси та він сам у різні періоди життя.

Це не просто біографія, а справжня панорама української музичної сцени 90-х і 2000-х років. Глядачі побачать атмосферні кадри з культових фестивалів «Червона рута», «Таврійські ігри», хіт-параду «Територія А» та легендарного шоу «Шанс».

Автори прагнули уникнути ідеалізації, створюючи складний і чесний портрет. Вони показують Кузьму парадоксальним: торкаються його андеграундного минулого, періоду роботи на комерційному телебаченні та суперечливих епізодів, підсумовуючи, що він був «страшно складною», але надзвичайно щирою людиною. Перші глядачі зазначають, що фільм викликає шквал емоцій — від сміху з гострого гумору Кузьми до сліз наприкінці.

Де подивитися у Вінниці? Стрічку можна переглянути в кінотеатрі у ТРЦ «Мегамолл» та у кінотеатрі “Родина”.

Чому ранній «Скрябін» 90-х став кумиром сучасних зумерів?

Сьогодні треки «Скрябіна» періоду 90-х років раптово стали саундтреком буднів сучасних підлітків та молоді. Лофі-звучання, синтезаторна меланхолія та естетика ранніх альбомів ідеально вписалися у вінтажну та інді-культуру покоління зумерів. На це є кілька вагомих причин:

  1. Досвід провінціала у великому місті: Андрій свого часу переїхав до Києва з невеликого міста, шукаючи можливостей, і добре знав відчуття самотності, втоми від шаленого темпу мегаполіса та тиску успіху.
  2. Емоційна співзвучність: Треки на кшталт «Змушений» передають ту саму екзистенційну тривогу, невизначеність і сум за домом, які молодь 2020-х гостро відчуває у власних реаліях.
  3. Андеграундна естетика: Похмуре електронне звучання, елементи нью-вейву, синті-попу та дарквейву резонують із запитом на щиру рефлексію.

Еволюція звуку: головні альбоми 90-х

  • «Птахи» (1995) — перший великий хіт, що звучав як український відповідник ранніх Depeche Mode. Це світлий за ритмом, але романтично-меланхолійний техно-поп.
  • «Казки» (1997) — шедевр українського андеграунду з похмурим дарквейвом, готичними мотивами та глибокими текстами про страхи й дорослішання.
  • «Хробак» (1999) — найбільш експериментальний та депресивний альбом десятиліття, де гурт перейшов до індастріал-року та альтернативи, наповненої психологічним тиском і протестом.

Фільм «Кузьма: Страшно веселий» — це чудова нагода не лише поринути в ностальгію, а й по-новому відкрити для себе людину, чиї пісні випередили час і продовжують об’єднувати різні покоління українців.

Читайте також:

Ваша оцінка матеріалу