Незрячі вінничанки розвивають бренд екосумок

Оксана Войтко має вади зору з дитинства, проте це не завадило їй організувати власну справу. Разом з групою однодумиць вона третій рік поспіль в’яже авоськи, шопери та інші екоаксесуари у Вінниці під брендом «Клубок». Ідея спільного бізнесу для незрячих виникла через необхідність для Оксани Войтко шукати новий спосіб заробітку, коли вона втратила роботу. Однодумців Олена знайшла серед людей зі схожими проблемами.

— Ідея з’явилась близько 3-х років тому. Я працювала в спеціалізованій школі вчителькою української мови та літератури, але у зв’язку з введенням інклюзії, вечірню школу, в якій я працювала, закрили. Тоді з’явився вільний час і треба було чимось займатись. Біржа праці нічого не могла запропонувати, довелося шукати щось самій. На бізнес-курсах, що проводили в громадській організації “ВІСЬ”, треба було представити бізнесплан. Я навчалась в групі разом з переселенцями і особами з інвалідністю, – розповідає пані Олена. – На цих курсах і з’явилась ідея організувати підприємство, де могли б працювати незрячі. Люди з вадами зору можуть виконувати ручну роботу. Мені пригадалося, що в радянський час плели сітки-авоськи, їх виробляли суто незрячі.

Щоправда, спочатку була ідея виготовляти дитячі пледи. Але такі, щоб сприяли розвитку дитини – яскраві і оброблені тактильними елементами. Але це виявилося надто дорогим. Тож ідея залишилася, але перевтілилася. Команда майстринь “Клубка” змінювалась за ці три роки не раз. Нині в’язанням еко-аксесуарів займаються 3 жінки із вадами зору та ще 3, які мають інші проблеми зі здоров’ям. Усі 6 майстринь мають свою непросту історію, що привела їх до “Клубка”.

• Адмініструю проєкт я з Наталією Тарасюк. Вона викладачка Вінницького національного технічного університету, втратила зір, а раніше викладала економіку. Ми познайомились під час реабілітації в спортивному центрі в Карпатах. Нам дуже допомогли її знання з економіки. Ми зараз з нею разом відвідуємо різні тренінги, разом шукаємо збут продукції, – розповідає Оксана Войтко. – З нами співпрацює Оксана Ванюшкіна, що вчила нас в’язати, у неї онкозахворювання. Вона завжди дуже натхненна, вірить в нас. З нами ще в’яже Галина Коновалова, вона проживає в геріатричному центрі. Це жінка, що пересувається за допомогою візка. Ми з нею познайомились в центрі реабілітації “Поділля, вона тоді вчилась на флориста, іноді на заняття до нас приходила, так до нас і приєдналась. Галя бачить, тому може якісь детальки зробити, дрібненькі серветочки вив’язати. Вона вже заміж вийшла. Тому життя налагоджується. Зараз з нами ще співпрацюють дві жінки з Бердичева, вони мають загальні захворювання. Вони нам пересилають готові вироби, ми їм – нитки. Вони зрячі, тож консультуємось з ними.
• Для Оксани Войтко “Клубок” приносить основний дохід. Утім жорсткі корективи у вироблення сіток і їхній продаж вніс карантин.
• До карантину ми продавали вироби на виставках в Експоцентрі Торгово-промислової палати, виставки відбувались регулярно і завжди був стимул до нової виставки нову модель зв’язати. А зараз ні виставок, ні ярмарків. Ми ще постійно беремо участь у місцевих фестивалях. А цього року застій вийшов, — скаржиться Оксана Войтко. – Свої вироби викладаємо у Фейсбук і Інстаграм, ще групу у Вайбері створили. Раніше в’язали для котиків і собачок одяг і лежаки, але цим переважно займалась Оксана Ванюшкіна. Після карантину почнемо співпрацю зі станцією сортування «Шатл», а ще з екокав’ярнею «Пікнік».
• Оксана Войтко розповідає, що людям з інвалідністю, буває, непросто вести справи. З одного боку – багато складної паперової роботи. З другого – часто трапляється несприйняття суспільством. Але вона впевнена, що “Клубок” змінює світ на краще, бо допомагає екології і ламає суспільні стереотипи.
• Без підтримки, якихось донорів — це важко. А підтримують зазвичай перспективні проєкти, які швидко принесуть прибуток. У нас це непередбачуване. Наші люди звикли, що пакет коштує 5-6 гривень, а сітка 160-196 гривень з дешевших. Але якщо порахувати, скільки людина купує пакетів на місяць, то виходить дуже навіть вигідно, – розмірковує майстриня. – Є й інші труднощі. Сліпий в уявленні людей — це хтось такий бідний, нещасний. І виходить, що своєю справою нам доводиться ламати суспільні стереотипи. Адже незряча людина може бути успішною, незряча людина може організувати бізнес.