Вінниця прощається з Романом Любченком та Олександром Дудником

Сьогодні Вінниця прощається із двома полеглими Захисниками України — Романом Любченком та Олександром Дудником. Герої віддали життя, боронячи Україну від російського ворога. Поховають воїнів на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Про це пише Місто з посиланням на сайт Вінницької міської ради.

Понад усе мріяв про мирне небо над Україною – Роман Любченко

Роман Любченко (позивний «Маріо») боронив незалежність та територіальну цілісність України з осені 2024 року. Воїн служив у складі 21-ї окремої механізованої бригади. Як помічник гранатометника Роман виконував бойові завдання на Курському напрямку. Після запеклого бойового зіткнення 24 лютого 2025 року оборонець вважався зниклим безвісти. На жаль, найгірші побоювання підтвердилися: життя мужнього Захисника обірвалося у віці 45 років.

Роман Анатолійович Любченко народився 7 вересня 1979 року у Вінниці. Середню освіту здобув у школі №13, а згодом закінчив Вище професійне училище №4, де опанував фах телефоніста. Проте строкова армійська служба перевернула його уявлення про майбутнє, і Роман обрав зовсім інший напрям. Він пов’язав своє життя з будівельною справою, став майстром внутрішнього оздоблення осель. Роман не мав власної сім’ї, тому всю свою ніжність, любов та турботу дарував родині старшого брата, залишаючись найулюбленішим і найкращим дядьком для своєї єдиної племінниці.

«У питаннях особистого життя Роман виявляв особливу вибагливість, уникаючи швидкоплинних і беззмістовних стосунків. Він свідомо та терпляче шукав свій ідеал – єдине і неповторне кохання, як це було у наших батьків, – ділиться спогадами брат полеглого воїна Олег. – Водночас Роман випромінював щирість, душевне світло та неймовірну доброзичливість. Спілкування з ним завжди дарувало радість, а його відкрите серце було надійним прихистком для рідних і друзів. Поза роботою він обожнював рибалити та дуже любив тварин. Роман мріяв після війни виростити цуценя джек-рассел-тер’єра. Проте головним і найпалкішим його прагненням, заради якого він віддав усе, було вільне й мирне небо над Україною».

Церемонія прощання з Романом Любченком розпочнеться о 9:20 за адресою: вул. Соняшникова, 5, та о 10:00 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.

Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Йому безмежно довіряли побратими – Олександр Дудник

Олександр Дудник (позивний «Боцман») став на захист України в перші дні повномасштабного російського вторгнення. Він розпочав службу солдатом у лавах 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони, а згодом долучився до 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Там військовий здобув звання молодшого лейтенанта та очолив групу безпілотних систем. Разом із побратимами Олександр пройшов пекло війни на Донецькому та Харківському напрямках. Свій останній бій мужній Захисник прийняв 21 вересня поблизу села Березівка Куп’янського району. Йому навічно залишилося 42 роки.

Серед нагород Олександра Дудника – відзнаки Міністра оборони «Хрест Сил територіальної оборони» та «Знак пошани», а також Хрест «Честь і слава» та нагрудний знак 115-ї ОМБр «Народжені вогнем».

«З перших днів повномасштабного російського вторгнення Саша добровольцем став на захист України, бо відчував: це його обов’язок, – розповідає дружина полеглого Героя Олена. – Чоловік вірив, що в нашій країні пануватиме мир. Він не любив хизуватися досягненнями. Найкращою відзнакою для нього були відвойовані території та збережені життя. Попри фронтові випробування, Олександр залишався Людиною з великої літери, був командиром, якому безмежно довіряли. Побратими знали: Боцман – це опора та надійне плече».

Олександр Ілліч Дудник народився 27 червня 1984 року у селі Пеньківка Літинського району. Він зростав у багатодітній родині разом із двома старшими братами та молодшою сестрою. Після проходження строкової служби в армії більшу частину життя присвятив роботі у правоохоронних органах. Як розповідає дружина, саме ця служба сформувала його сильний характер та непохитне бажання робити світ кращим. Разом із власною сім’єю Олександр проживав у Вінниці, де подружжя виховувало доньку. Навіть захищаючи країну, він продовжував розвиватися і здобув ступінь бакалавра на факультеті педагогіки, психології і професійної освіти Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

«Найкраще Олександра характеризують такі риси, як справедливість, небайдужість та педантичність. Він у всьому прагнув досконалості й не боявся брати на себе відповідальність, – говорить Олена. – Ті, кому пощастило знати Олександра, передусім згадують його усмішку, яка випромінювала тепло й непідробний позитив. Водночас він мав палке й відкрите серце, любив пізнавати світ не з книжок, а через спілкування з людьми, занурюючись у їхнє реальне життя, автентику рідної України».

Церемонія прощання з Олександром Дудником розпочнеться о 10:00 за адресою: 1-й проїзд Бузковий, 3, та о 12:00 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.

Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Висловлюємо співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!