Вінницька громада проводить в останню путь захисника Володимира Зінченка

Сьогодні Вінниця проводжає в останню земну дорогу мужнього воїна Володимира Зінченка (позивний «Зін»). Звістка про повномасштабне російське вторгнення застала вінничанина за кордоном, де він працював у будівельній сфері. Рішення повернутись і стати на захист України чоловік ухвалив свідомо. У лютому 2024 року він реалізував свій намір, долучившись до лав 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони. На війні Володимир виконував обов’язки кулеметника у складі 169-го окремого батальйону ТрО. Фронтові шляхи оборонця пролягали на Донецькому напрямку. Свій останній бій Герой прийняв 13 листопада 2024 року поблизу села Старомайорське Волноваського району. Йому назавжди залишилося 56 років.

Про це пише Місто з посиланням на сайт Вінницької міської ради.

Побратими відзначали надзвичайну дисциплінованість, відповідальність, стійкість і мужність Володимира, згадує названий брат полеглого воїна, полковник медичної служби Сергій Стецюра. Каже, заслужити таку характеристику на війні важко, адже це не просто слова. За кожним із них – визнання справжньої хоробрості та самовіддачі.

«Володимир любив Україну усім серцем – беззастережно та безумовно. Його командир відгукувався про нього з глибокою повагою, наголошуючи, що Володимир служив і загинув як Герой, – ділиться спогадами Сергій. – Він не встиг отримати нагород, хоча заслужив на багато з них. Але передусім він був воїном, який віддав життя за Україну. І тепер, після тривалого й важкого очікування, ми нарешті зможемо гідно поховати його на рідній землі».

Володимир Вікторович Зінченко народився 9 вересня 1968 року у Вінниці. Після закінчення школи здобув будівельну освіту у професійно-технічному училищі №5. Усе своє цивільне життя він присвятив улюбленій справі – створенню затишку в оселях. Був майстром-облицювальником, якого добре знали як в Україні, так і далеко за її межами.

«Рано залишившись повним сиротою, Володимир роками працював на чужині, проте навіть думки не мав залишитися там назавжди, – розповідає Сергій. – Як тільки росія розпочала повномасштабну війну, він терміново завершив усі закордонні справи й повернувся в Україну для захисту держави. Володимир щиро вірив у перемогу та мав велику мрію: відразу після війни поїхати вдвох зі мною у наш Крим, щоб нарешті відпочити і змити весь тягар у хвилях Чорного моря…»

Церемонія прощання з Володимиром Зінченком розпочнеться о 10:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.

Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.