У чотирьох вінницьких ліцеях відкрили меморіальні знаки випускникам, які загинули на війні

У Вінниці відкрили пам’ятні знаки на честь випускників, які загинули, захищаючи Україну в лавах Збройних Сил. Меморіали з’явилися у ліцеях №9, №12, №18 та №34 — у закладах, де минули дитячі та шкільні роки полеглих захисників.

Про це пише Місто з посиланням на сайт Вінницької міської ради.

У ліцеї №9 учителі пам’ятають загиблих випускників ще дітьми. Виконувачка обов’язків директорки Наталія Мельник називає школу сім’єю: тут навчаються покоління родин, а вчителі пам’ятають кожного учня.

«Я вчила багатьох із них, тому в пам’яті залишилися їхні образи. Ще коли вони були дітьми, коли сиділи за партами, коли приходили в школу радісними, веселими. Зараз, на жаль, вони янголи. Ми повинні пам’ятати про них щодня», – говорить Наталія Мельник.

Школа підтримує зв’язок із родинами загиблих. Зберегти пам’ять про випускників, наголошує керівниця, важливо й для дітей, які навчаються тут сьогодні: вони мають знати, кому завдячують можливістю жити та вчитися у своїй країні.

Серед дванадцяти імен на стелі – Володимир Любуня. Його батько Василь розповідає: на початку повномасштабного вторгнення син у 18 років пішов захищати Україну. Хотів потрапити до нього в розвідку.

Спочатку Володимир стояв на блокпостах. Згодом пройшов відбір до «Азову», воював у Бахмуті. Пізніше перевівся до батальйону «Донбас». За словами батька, останній свій бій син прийняв біля Тернів, обороняючи позицію. Майже добу військові стримували штурм. Міна влучила просто в окоп, забравши життя трьох захисників. Володимирові було лише 20 років.

Василь Любуня сам захищав Україну і сина змалечку навчав любити свою країну й захищати близьких.

«Я не скажу, що він був відмінником, янголом у школі. Це був хлопчина, хуліган, вчився посередньо. Але він змалечку був патріотом, змалечку любив свою країну. Я його найбільше навчав, що потрібно любити свою державу, захищати свою землю, свою родину», – додає ветеран.

Для батька ім’я сина на шкільній стелі – можливість зберегти пам’ять про нього для наступних поколінь.

«Людина живе, доки її пам’ятають», – говорить Василь Любуня.

У ліцеї №12 пам’ятний знак присвятили 18 полеглим випускникам. Директорка закладу Олена Вітюк наголосила: «Пам’ятний знак на шкільному подвір’ї стане священним символом незламності та мужності, уособленням високої ціни нашої свободи, боротьби за суверенітет і незалежність України, а також вічним нагадуванням про героїчний подвиг випускників ліцею, які віддали своє життя за майбутнє рідної держави».

У ліцеї №18 увічнили імена одинадцяти випускників. Серед них – льотчик 7-ї бригади тактичної авіації Ігор Хмара, який захищав українське небо з 2014 року. Його мати Лариса розповідає: 19 травня син загинув біля Соледара, повертаючись із бойового польоту після виконання завдань.

«Син настільки любив небо… На жаль, він там залишився», – говорить Лариса Хмара.

Катерина Басовська – мама полеглого випускника Володимира Басовського згадує слова, які чула від свого сина під час нечастих розмов із фронту: «Буде Україна. Україна буде». Він став на захист країни у 2015 році, а з початком повномасштабного вторгнення повернувся до війська. Попри хворе серце, залишався на передовій. Його життя обірвалося біля села Тоненьке у 49 років.

«Ми дуже хочемо і дуже віримо в те, що наші випускники, кожна дитина, яка буде виходити з цього навчального закладу, назавжди запам’ятає імена тих, завдяки кому вони проживають своє життя», – говорить директорка ліцею №18 Катерина Поджаренко.

У ліцеї №34 на стелі закарбували дев’ять імен. Олександр Гончарук став першим випускником закладу, який загинув на війні. Його мама працювала тут бібліотекаркою. Після втрати сина батько допоміг облаштувати сучасну шкільну бібліотеку.

«Батько вирішив, щоб пам’ять про сина залишилась у нашому ліцеї», – розповідає директорка Оксана Войтко.

Серед увічнених – волонтер Ігор Рябоконь. Він возив військовим продукти та автомобілі. Його життєвим гаслом було: «Як не на війні, то для війни».

Людмила Козлюк, мати Олега Козлюка, який зник безвісти під час виконання бойового завдання на Курщині, згадує, як просила сина залишитися: через порушення зору та цукровий діабет потребувала його допомоги. Він відповів: «Ні, мамочко, я піду тебе і Україну захищати».

Рідненька досі чекає на нього.

«Я вважаю, він живий», – каже мати.

На пам’ятних знаках увічнили:

Ліцей №9: Володимир Любуня, Анатолій Матвєєв, Євген Кугук, Віталій Кисельов, Володимир Карпусь, Ілля Жабіцький, Олег Степанюк, Дмитро Мартиновський, Сергій Віт, Олександр Кривий, Владислав Галуза, Юрій Зелений.

Ліцей №12: В’ячеслав Ходаківський, Віталій Багрій, Вадим Бондар, Роман Джураєв, Андрій Липовецький, Вадим Татарчук, Руслан Ружицький, Олексій Крук, Сергій Туртуряну, Володимир Калиновський, Микола Афанасьєв, Олександр Іванюк, Дмитро Пясецький, Руслан Флячук, Сергій Ростківський, Вадим Товпіщук, Сергій Фадєєв, Олександр Кушнір.

Ліцей №18: Ігор Хмара, Володимир Басовський, Богдан Вавілов, Вадим Кондратюк, Євгеній Маслюк, Анатолій Мельник, Костянтин Пономаренко, Вадим Голубенко, Іван Черешневий, Дмитро Козак, Андрій Перожик.

Ліцей №34: Олександр Гончарук, Денис Кубраков, Олександр Долінський, Богдан Микуліч, Євгеній Дерев’янко, Ігор Рябоконь, Максим Блащук, Владислав Шикір, Олег Козлюк.