23 супутникові канали, які входять до чотирьох медіа-груп – “1+1 Media”, “StarLightMedia”, “Медіа Група Україна” та “Inter Media Group” – стали закодованими. Але це не означає, що вони зникнуть з екранів усіх телевізорів. Глядачі, які користуються приставкою Т2, кабельним телебаченням та інтернетом, зможуть і надалі безкоштовно переглядати свої програми на улюблених каналах. Зникнуть вони лише у тих користувачів, які дивляться телевізор через тарілку, тобто ловлять сигнал із супутника. Таким споживачам за продовження перегляду закодованих 23-ох телеканалів доведеться заплатити.
Які це канали?
Кодуванню підлягають супутникові телеканали, які входять в орбіти впливу чотирьох українських олігархів: “СТБ”, “ICTV”, “Новий канал”, “М1”, “М2”, “Оце” – це медіа-група “StarLightMedia”, яка належить Віктору Пінчуку; “1+1”, “2+2”, “ТЕТ”, “ПлюсПлюс”, “УНІАН ТБ”, “Бігуді” – медіа-група “1+1 Media”, власником якої є Ігор Коломойський; “Інтер”, “НТН”, “К1”, “К2”, “Мега”, “Піксель”, “Zoom”, “Enter-фільм” – медіа-група “Inter Media Group” Дмитра Фірташа і Сергія Льовочкіна; “Україна”, “НЛО TV”, “Індиго TV” – медіа-групи “Україна”, що у власності Рената Ахметова).
Водночас у відкритому доступі залишаються майже 40 супутникових каналів – це канали суспільного мовника (UA-1, UA-Крим та UA-Культура), державний канал “Рада” і регіональні канали (у випадку вінничан – це “UA.Вінниця”, “Вінниччина” і “Віта”. Відкритими з рейтингових залишаються: “5 канал”, “Прямий”, “112 Україна”, “NewsOne”, “ZIK” тощо.
Чому так відбувається?
Ініціювали кодування власники телеканалів, мовляв, ця послуга і її надання в більшості країн є платною. А безплатний доступ до супутникового сигналу в Україні суперечить нормам європейського законодавства щодо боротьби з “піратством”, тобто порушенням авторських прав. Скажімо, фільм купує одна країна, а дивляться його ще й глядачі країн-сусідів. Хоча жодного інциденту з цього приводу не зафіксовано. Тому очевидно головна причина в тому, що сигнал, який українці ловлять через тарілку, призначений виключно для провайдерів телевізійних послуг. І вже вони мають доставляти його усім користувачам за гроші. Якщо встановити тарілку та дивитися супутникові канали напряму, то фактично це буде вважатися піратством, бо легально такими послугами користуються лише 4% домогосподарств – 200 тис. людей.
Що робити?
Зміни торкнуться лише користувачів супутникових тарілок, які не підключені до двох офіційних провайдерів – Viasat або Xtra TV. Саме їм власники телеканалів передали право спілкування з абонентами. Ці дві компанії між собою конкурують і пропонують різні послуги та ціни. Вони рекомендують поставити тюнер. Після встановлення на нього йде підключення для розкодування сигналу. Але за послуги є щомісячна абонплата – від 39 до 60 гривень. За неї вони гарантують сигнал. Тобто провайдер купує контент у медіа-групи, а глядач – у нього.
Які є інші варіанти?
Звісно, можна не платити і дивитись ті супутникові канали, які залишилися незакодованими, або взагалі відмовитись від супутникового телебачення і перейти кабельне або “інтернетівське”. Деякі інтернет-провайдери пропонують інтернет-телебачення у форматі IPTV – інтернет +телебачення. Всесвітня мережа містить декілька сервісів з різноманітним контентом. В Україні доступні Megogo, Oll.tv, Divan.tv та інші. Щоб дивитися їх через телевізор, потрібна функція Smart.TV або приставка.
А ще краще скористатися відкритим ефірним цифровим Т2 – це базових 32 канали. Там і закодовані будуть, і дивитися їх можна безкоштовно. Але перш, ніж купувати цифровий приймач Т2, переконайтеся, що у вашій місцевості є цифрове покриття. Адже, як каже представник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у Вінницькій області Вадим Мазурик, лише 67% території області покривається “цифрою” і навіть там, де є сигнал, не факт, що він потужний і на горі, і в ямі.
- Мені зараз часто телефонують керівники районів та громад, в яких немає покриття і запитують, що робити. Суть у тому, що у 2018 році, коли відбувся перехід з аналогово на цифрове телебачення, люди цього не відчули, бо більшість користуються тарілками, тобто, чим ближче до Дністра – всюди тарілки. Тому тюнери Т2 не ставили, а зараз постає запитання, чи зможуть вони зловити цей сигнал. Зможуть, але не скрізь, – коментує Вадим Мазурик. – В області декілька “білих плям”, розташованих на стиках покриття двох передавачів – у Тульчинському, Іллінецькому, Оратівському, на півночі Козятинського та у Хмільницькому районах. У прикордонних південних районах ситуація також не з кращих – через горбисту місцевість сигнал можна зловити не скрізь. Найскладніша ситуація у Могилеві-Подільському і частині району, також частині Ямпільського, Чернівецького, Піщанського районів. Взагалі в області 67% цифрового покриття. Це означає, що 33% залишаються без цифри і змушені будуть шукати альтернативу.
- Вирішити це питання може встановлення ще одного мультиплексу, який надасть можливість охопити цифровим ефірним телебаченням Т2 більше території. І відповідне рішення від 5 грудня 2019 року вже є на сайті Національної ради з питань телебачення та радіомовлення. Передбачається, що мультиплекс дозволить охопити плюс 158 населених пунктів по Україні, шість із них – у Вінницькій області, зокрема на проблемних зонах. Це Вінниця та Ободівка, де вже є передавачі, також Могилів-Подільський, Тульчин, Піщанка і Ямпіль, де є проблеми з сигналом Т2. Але коли будуть виконані роботи, не йдеться, та якщо врахувати, що мова йде про виділення радіочастот і поліпшення сигналу Т2, не варто чекати цього року точно.
Олександра Маковецька
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook