У Вінницькому окружному адмінсуді 13 лютого відбулося друге підготовче засідання у справі по визнання протиправним Е-квитка.
Позов до міської ради спочатку подали семеро людей. Минулого разу до позивачів приєдналися ще 83 особи. Тож підготовче засідання продовжили. Цього разу засідання, призначене на 12.00, фактично розпочався о 13.30 – допоки усіх учасників не зареєстрували. Хоча із 83-х прийшли не всі, декому довелося розміститися у коридорі, бо в залі не вистачало місць. В основному це жінки пенсійного віку, у хустках і довгих спідницях. Прийшли на суд і кілька чоловіків. Одного з них на засідання не пустили, бо не мав документів, довго сперечався з охороною, голосно нагадуючи про свої права. Утім надмірна емоційність не допомогла – бо за правилами судової установи допуск всередину лише за документами.
“Ніяких зйомок – ми у стресі”
На відкритому засіданні – численні ЗМІ. Представники позивачів не хотіли, щоб їх фотографували чи знімали. Жінки закривали обличчя і уникали зйомок. Одна з жіночок так і просиділа усе засідання, закривши обличчя листком паперу.
- Ми заперечуємо проти трансляції у соцмережу. А ще хочу звернути увагу на те, що камери чомусь завжди націлені на позивачів. Ми через це у постійному стресі, – звернулася до суду Олена Кучерук, представниця позивача.
- Водночас у залі жіночки переговорювались між собою.
- Чому ж проти? Нехай викладають в Інтернет. А ми це подивимося і зможемо потім їх прижати, ще в суд подамо, – сказала одна із присутніх.
- Я взагалі не розумію, що відбувається, що вони кажуть, – бідкалася інша бабуся.
Суд надав дозвіл і на зйомку, і на відеотрансляцію. А ще попросив сторони помінятися місцями за столом, оскільки позивачі негативно налаштувалися на “камери, направлені тільки на них”.
Цього дня суд задовольнив клопотання про залучення у справі як третіх осіб ще 13-х представників.
Поки ж судді перебували у нарадчій кімнаті, журналісти намагалися поговорити з бабусями-позивачками. Але говорити здебільшого ніхто не хотів. Лише із мимовільних діалогів стало зрозуміло, що “релігійні переконання не дозволяють їм користуватися тим, що має число “666”, а про “число звіра” все сказано у Біблії…
“Не в релігії справа”
- Навіть попри, здавалося б, очевидні причини, які привели на засідання жінок-пенсіонерок, представниця позивачів відкидає релігійну причину, як основу протесту проти Е-квитка.
- Запроваджуючи електронну систему проїзду, міська рада не звернула увагу на наші вимоги, хоча наша переписка триває із літа, – каже Олена Кучерук, представниця дітей з інвалідністю. – У цій системі не враховані наші права як осіб, які не надають згоду на обробку своїх персональних даних. Тим паче ми не знаємо, кому належить цей реєстр, з якою метою ведеться облік. Ми як пільговики взагалі не платимо за проїзд і не хочемо, щоб нас примусово обліковували, змушували отримувати персоніфіковану картку. Згідно із Конституцією ми захищені і не надаємо згоду на облік. Тим паче ця електронна картка не державного зразка, а від комунального підприємства. Ми їздимо за безтерміновим державним посвідченням і нічого змінювати не хочемо. Деякі наші позивачі дійсно вважають, що примус до обробки персональних даних в автоматизованих системах призводить до ідентифікації, ототожнення людини з номером. Йдеться не про релігію, а про порушення конституційних прав. Можливо, в когось із третіх осіб і є релігійні підстави – ви запитайте в них…
- Поки спілкуємося з Оленою Кучерук, із зали лунають вигуки:
- Чому ви до релігії чіпляєтеся? Порушуються наші права. Для чого нам ці пільгові картки?!
“Жодних обмежень немає”
- За словами директорки КП “Вінницякартсервіс” Катерини Бабіної, яка виступає зі сторони відповідача, позивачі звернулися до суду з вимогою відмінити рішення міськради №1254 про порядок функціонування автоматизованої системи обліку оплати проїзду та системи місцезнаходження транспортних засобів.
- Але це рішення суто технічного характеру і свідчить про те, як саме має працювати система, а не обмежує когось чи оговорює права. У рішенні йдеться про найменування обладнання, розповідається про типи карток і жодних даних про тарифи чи обмеження пільгових категорій, – говорить Катерина Бабіна. – У змінах до законодавства України йдеться про те, що якщо у місті запроваджена автоматизована система обліку оплати проїзду, людям пільгових категорій необхідно пред’явити пільгове посвідчення та зареєструвати квиток у системі. На сьогодні у Вінниці немає жодних обмежень стосовно цього. Позивачі кажуть, що не хочуть залишати свої персональні дані і мати обмежену кількість поїздок, або взагалі не бажають користуватися системою через “певні символи” як релігійні особи. Мовляв, що ми їм не залишаємо вибору. Але повторюся: сьогодні у місті жодних обмежень, адже можна будь-яким способом як оплатити проїзд, так і показати своє посвідчення контролеру. Для тих, хто не бажає залишати свої дані, є неперсоніфіковані картки для проїзду, а ще залишається можливість придбати квиток за готівку у транспорті. Тобто варіанти вибору є. Для пільгових карток сьогодні немає жодних обмежень у кількості поїздок. Таким чином, позивачі вимагають не вчиняти дій, яких по факту не було. Саме на суді ми сподіваємося з’ясувати, власне, проти чого протестують люди.
- За словами Катерини Бабіної, конкретного терміну, коли Вінниця повністю перейде на електронний квиток, не визначено.
- Система давно впроваджена у світі, зокрема і в Римі, де працює Ватикан – там жодних нарікань. Наші міжнародні колеги кажуть, що ніхто з боку віруючих ще не оскаржував такого типу систему, – зазначає Катерина Бабіна. – У позовній заяві мені закидають, що особисто я пропагую фашизм і створюю геноцид, це дуже образливо. Якщо це повторюватиметься надалі, я змушена буду звернутися до суду для захисту своїх прав, честі і репутації.
- Наступне судове слухання призначено на п’яте березня.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook