Петиція про ратифікацію Стамбульської конвенції набрала 25 тисяч голосів. Тепер її зобов’язаний розглянути президент України і відповідно відреагувати Ініціювали петицію понад 40 громадських організацій. Вона набрала необхідні 25 тисяч підписів ще до завершення збору підписів. Тепер документ переходить на етап розгляду. Оскільки петиція адресована президенту України – інформацію про її підтримку чи не підтримку анонсують на сайті глави держави. Підтримавши петицію, він може ініціювати створення законопроєкту про ратифікацію конвенції, а також його розгляд у парламенті. Та чи вдасться зараз імплементувати Стамбульську конвенцію в українське законодавство? Шанси 50 на 50, – відзначає голова громадської організації «ВІСь» Світлана Дубина, яка була однією із ініціаторів подання електронної петиції на розгляд президенту України.
Стамбульська конвенція – це міжнародна угода Ради Європи, яку станом на січень 2020 року підписали уже понад 35 країн Європейського Союзу. Вона визнає насильство порушенням прав людини і видом дискримінації, а також встановлює чіткий зв’язок між досягненням рівноправності між жінками і чоловіками та викоріненням насильства над жінками. Як розповідає Світлана, Україна була однією із держав-авторок Стамбульської конвенції та однією з перших, хто її підписала – ще у 2011 році. Але досі документ не ратифікований, – через втручання Ради церков, яку насторожує той факт, що конвенція дає чітке визначення «ґендеру», «сексуальній орієнтації», «різноманіттю». А «такий викривлений підхід може зробити Стамбульську конвенцію інструментом для популяризації в українських школах і університетах нових «гендерних ролей» та одностатевих стосунків».
– Стамбульська конвенція передбачає комплексний підхід до розв’язання проблеми домашнього насильства, який об’єднує зусилля й зобов’язує до дій усі дотичні відомства, а не лише поліцію. Вона вимагає від держави чотири головні речі: запобігання насильству, захист жертв і кримінальне переслідування осіб, які скоїли насильницькі злочини, також моніторинг ситуації з насильством та механізмами допомоги за міжнародними стандартами, – пояснює Світлана Дубина. – Її ратифікація зобов’язує внести до навчальних програм освітніх закладів матеріал про рівність, організувати достатню кількість притулків для постраждалих і запровадити спеціалізовані служби підтримки. А головне – встановити кримінальну відповідальність за домашнє насильство (фізичне, сексуальне, психологічне або економічне насильство) і навіть переслідування, тобто сталкінг, який взагалі ніде у нашому законодавстві не прописаний, навіть як поняття».
Якщо Україна ратифікує цей документ, то це зобов’язує передусім «підтягнути» наше законодавство до норм конвенції: щоб були в достатній кількості шелтери (притулки),в тому числі і спеціалізовані, фінансування, спецпідрозділи поліції, гарячі лінії та інше. Окрім цього, конвенція передбачає міжнародний контроль, наскільки ефективно вона застосовується на практиці в державах, які її ратифікували. А до цього Україна очевидно не готова.
– Відверто, у мене великі сумніви щодо ухвалення цього законопроєкту у стінах нинішньої Верховної ради, де багато сексизму та апелювань до «традиційних цінностей». Але є надія, що серед депутатів і депутаток є чимало лобістів. Тому, як на мене, на сьогодні шанси на ратифікацію Стамбульської конвенції – 50 на 50, – резюмує голова ГО «ВІСь».
За даними Міністерства внутрішніх справ, (про що йдеться у петиції), щороку від насильства в родині потерпають понад 150 тисяч українок, близько 600 з них гинуть. Поліція фіксує приблизно 300 фактів домашнього насильства як щодо жінок, так і щодо дітей кожного дня. Більше половини дітей і підлітків стають жертвами насильства вдома. Ще більше випадків залишаються невідомими, адже жертви про них не повідомляють у поліцію. За неофіційними даними громадськими організацій, щонайменше кожна третя жінка в Україна хоча б раз у житті страждала від насильства.
Автор Олександра МАКОВЕЦЬКА
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook