Володимир Грицик і його влоги

Спогади журналіста або Не лише про джаз – таку назву обрав вінницький журналіст Володимир Грицик для своїх влогів. Власне, влог це – відео блог. Тож той, хто подумав, що у слові помилка – поспішив з висновками.

Зрозуміло, що записує Володимир Грицик свої влоги для глядачів. Утім, самі ці відео стали такою собі новинкою для місцевої масмедійної братії, оскільки такий формат у нас на місцевому рівні ще не був апробований.

– «Не лише про Джаз». Свого часу у тебе була авторська передача з такою назвою. Це частково ностальгія чи цю назву спеціально долучили?

– Це все поєднано. Тут я згадую зустрічі з музикантами, які у мене були. Я згадую про подорожі, про зустрічі з не музикантами. Планую ще трішечки говорити про політику.

– Про політику – ближче до виборів?

– Політика буде ближче до літа.

– У деяких своїх влогах ти говориш про людей, про місця, які можуть стати туристичними якорями для Вінницької області. Але. Той же Погребищенський район, та й «хто знає тих графів Ржевуцьких» (цитата), Сестринівка Козятинського району – вони не входять у загальні туристичні маршрути області.

– Не входять, на жаль. Тому я хочу привернути увагу до таких невеличких містечок. Графів Ржевуцьких знають усі, принаймні, багато хто знає Оноре де Бальзака, пані Евеліну Ганську, у дівоцтві Ржевуцьку. У нас зараз карантин. Він дає нові можливості – коли ти можеш подорожувати по Вінниччині. Схожу річ робив свого часу Олексій Гаврилов, коли займався проектом «Видатні поляки Вінниччини»  і «Видатні замки Вінниччини». Адже Вінниччина – надзвичайно цікава. Можна тільки уявити, люди з якими коштами тут жили, а тут жили польські магнати. Тут будували палаци архітектори зі світовими іменами. Чому не зробити якоюсь туристичною точкою ту ж саму Сестринівку, де жив перший президент України Михайло Грушевський і його родина?

– Я пам’ятаю, з такою помпою відкривали той музей (2006 рік).

– У Сестринівці жив дідусь Грушевського Оппоков… Звичайно, може цей музей не відповідає якимось історичним реальним умовам. Але було щось зроблено. І насправді музей – це не лише будівля. Це люди, які там працюють, це ті матеріали, які розповідають про видатних людей, це дух часу… Тож варто просто хоча б поїхати і подивитися.

– Тобто це була спроба привернути увагу до тих невідомих речей, якими багата Вінницька область.

– Звичайно.

– Твої влоги містять багато особистих і цікавих деталей. Ти сам людина, яка зважає на деталі? Чи для тебе більш важливо фактижність, перелік подій?

– Деталі. Мої влоги доволі стислі. Я не буду розповідати біографію відомої особистості чи про саму особистість, її і так усі знають. А от чим ця особистість тобі запам’яталася? Так, це певною мірою персоніфіковані спогади. Я ж казав, що це не є якесь історичне дослідження. Це мій суб’єктивний погляд на людину, суб’єктивний погляд на події, на якесь історичне місце.

– Як ти обираєш тему?

– Відверто скажу: я пишу план на 5 днів. У мене на наступному тижні будуть спогади… Здається, які у мене можуть бути спогади про Заболотного (Данило Заболотний – мікробілог, епідеміолог, досліджував холеру і чуму. Народився на Вінниччині – Авт) чи про Миколу Пирогова. Але я був у цих музеях. І от які враження вони на мене справили – я це намагаюся донести. Намагаюся зацікавити людей цими особистостями. Музеї дуже часто розцінюють як якийсь мертвий об’єкт. Насправді музей – це колектив, це той дух, який там живе, це цікаві історії. Навіть гортаючи різноманітну літературу, ти іноді не знайдеш тих подробиць, що знають працівники музеїв, які цьому присвятили все життя.

– Тебе підтримує управління культури? Адже твої влоги дуже помічні в популяризації і культури, і туризму.

– Я працюю у Вінницькому обласному центрі культури «Щедрик». Тому це частина моєї дистанційної роботи.

– Якщо чесно, я спершу подумала, що ти втомився від  карантину.

– Відверто кажучи, я давно задумував щось таке зробити. Я вважаю, що маю якийсь запас знань, досвід спілкування і маю безліч цікавих історій. Тож усе якось так співпало – і народився такий проект.

– А хто знімає?

– А знімає мій мобільний телефон. І мій штатив.

– Відео не монтується?

– Я принципово роблю це одним «шматком». Мені здається, що так якось людяніше виходить. Єдине, я роблю внизу посилання на матеріали, які можуть допомогти у супроводженні тексту. Наприклад, у розповіді про Барселону я додав один із моїх улюблених барселонських колективів. Тому що вважаю, що цей колектив дуже відповідає духу Барселони. А комусь буде цікаво дізнатися, що такий колектив є.

– В одному зі своїх влогів, ти сказав, що тебе дратує запитання: твоя улюблена книжка, твій улюблений автор. Але коли ти створюєш ті ж свої влоги, в якийсь вкладається більше душі, якийсь дуже легко вийшов, якийсь – дуже був затратний. Тож із влогів, що ти записав, який для тебе найбільш близький?

– Мабуть, перший.

– Перший, який я подивилася, був про театр.

– Насправді, Вінниччину на початку ХХ століття можна вважати певним моментом започаткування сучасного українського театру. Це дуже цікава річ.

Нагадаємо, Центр історії Вінниці оприлюднив відео про Перший Зимовий похід Армії УНР.

Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook