Володимир Грицик і його влоги

Спогади журналіста або Не лише про джаз – таку назву обрав вінницький журналіст Володимир Грицик для своїх влогів. Власне, влог це – відео блог. Тож той, хто подумав, що у слові помилка – поспішив з висновками.

Зрозуміло, що записує Володимир Грицик свої влоги для глядачів. Утім, самі ці відео стали такою собі новинкою для місцевої масмедійної братії, оскільки такий формат у нас на місцевому рівні ще не був апробований.

– «Не лише про Джаз». Свого часу у тебе була авторська передача з такою назвою. Це частково ностальгія чи цю назву спеціально долучили?

– Це все поєднано. Тут я згадую зустрічі з музикантами, які у мене були. Я згадую про подорожі, про зустрічі з не музикантами. Планую ще трішечки говорити про політику.

– Про політику – ближче до виборів?

– Політика буде ближче до літа.

– У деяких своїх влогах ти говориш про людей, про місця, які можуть стати туристичними якорями для Вінницької області. Але. Той же Погребищенський район, та й «хто знає тих графів Ржевуцьких» (цитата), Сестринівка Козятинського району – вони не входять у загальні туристичні маршрути області.

– Не входять, на жаль. Тому я хочу привернути увагу до таких невеличких містечок. Графів Ржевуцьких знають усі, принаймні, багато хто знає Оноре де Бальзака, пані Евеліну Ганську, у дівоцтві Ржевуцьку. У нас зараз карантин. Він дає нові можливості – коли ти можеш подорожувати по Вінниччині. Схожу річ робив свого часу Олексій Гаврилов, коли займався проектом «Видатні поляки Вінниччини» і «Видатні замки Вінниччини». Адже Вінниччина – надзвичайно цікава. Можна тільки уявити, люди з якими коштами тут жили, а тут жили польські магнати. Тут будували палаци архітектори зі світовими іменами. Чому не зробити якоюсь туристичною точкою ту ж саму Сестринівку, де жив перший президент України Михайло Грушевський і його родина?

– Я пам’ятаю, з такою помпою відкривали той музей (2006 рік).

– У Сестринівці жив дідусь Грушевського Оппоков… Звичайно, може цей музей не відповідає якимось історичним реальним умовам. Але було щось зроблено. І насправді музей – це не лише будівля. Це люди, які там працюють, це ті матеріали, які розповідають про видатних людей, це дух часу… Тож варто просто хоча б поїхати і подивитися.

– Тобто це була спроба привернути увагу до тих невідомих речей, якими багата Вінницька область.

– Звичайно.

– Твої влоги містять багато особистих і цікавих деталей. Ти сам людина, яка зважає на деталі? Чи для тебе більш важливо фактижність, перелік подій?

– Деталі. Мої влоги доволі стислі. Я не буду розповідати біографію відомої особистості чи про саму особистість, її і так усі знають. А от чим ця особистість тобі запам’яталася? Так, це певною мірою персоніфіковані спогади. Я ж казав, що це не є якесь історичне дослідження. Це мій суб’єктивний погляд на людину, суб’єктивний погляд на події, на якесь історичне місце.

– Як ти обираєш тему?

– Відверто скажу: я пишу план на 5 днів. У мене на наступному тижні будуть спогади… Здається, які у мене можуть бути спогади про Заболотного (Данило Заболотний – мікробілог, епідеміолог, досліджував холеру і чуму. Народився на Вінниччині – Авт) чи про Миколу Пирогова. Але я був у цих музеях. І от які враження вони на мене справили – я це намагаюся донести. Намагаюся зацікавити людей цими особистостями. Музеї дуже часто розцінюють як якийсь мертвий об’єкт. Насправді музей – це колектив, це той дух, який там живе, це цікаві історії. Навіть гортаючи різноманітну літературу, ти іноді не знайдеш тих подробиць, що знають працівники музеїв, які цьому присвятили все життя.

– Тебе підтримує управління культури? Адже твої влоги дуже помічні в популяризації і культури, і туризму.

– Я працюю у Вінницькому обласному центрі культури «Щедрик». Тому це частина моєї дистанційної роботи.

– Якщо чесно, я спершу подумала, що ти втомився від карантину.

– Відверто кажучи, я давно задумував щось таке зробити. Я вважаю, що маю якийсь запас знань, досвід спілкування і маю безліч цікавих історій. Тож усе якось так співпало – і народився такий проект.

– А хто знімає?

– А знімає мій мобільний телефон. І мій штатив.

– Відео не монтується?

– Я принципово роблю це одним «шматком». Мені здається, що так якось людяніше виходить. Єдине, я роблю внизу посилання на матеріали, які можуть допомогти у супроводженні тексту. Наприклад, у розповіді про Барселону я додав один із моїх улюблених барселонських колективів. Тому що вважаю, що цей колектив дуже відповідає духу Барселони. А комусь буде цікаво дізнатися, що такий колектив є.

– В одному зі своїх влогів, ти сказав, що тебе дратує запитання: твоя улюблена книжка, твій улюблений автор. Але коли ти створюєш ті ж свої влоги, в якийсь вкладається більше душі, якийсь дуже легко вийшов, якийсь – дуже був затратний. Тож із влогів, що ти записав, який для тебе найбільш близький?

– Мабуть, перший.

– Перший, який я подивилася, був про театр.