У селі Вахнівка Липовецького району відмовились виділити землю під пам’ятник загонам отаманки Марусі, що діяли на території Поділля і воювали з Червоною армією. За найпопулярнішою версією істориків, Олександра Соколовська (отаманка Маруся) очолила повстанський загін після смерті двох старших братів і батька. Тоді її і нарекли отаманом Марусею.
Пам’ятник загону Марусі вирішили встановити активісти. Депутат обласної ради Володимир Барцьось звернувся до сільської ради Вахнівки. Але там відповіли відмовою.
За словами депутата, ця історія почалася кілька років тому, коли активісти з Липовця і Вінниці вперше за роки незалежності вшанували пам’ять козаків і повстанців під проводом отаманки Марусі Соколовської. Тоді провели просвітницькі заходи у місцевій школі. Під час цих заходів і виникла ідея спорудження пам’ятника, каже депутат.
— Ще на наприкінці минулого року я мав робочу поїздку у Липовецький район, зустрівся у Вахнівці із сільською головою, було підтверджено, що сільрада підтримує цю позицію. Домовились, щоб конкретизувати це все, я підготую офіційне звернення на сесію сільради, депутати розглянуть питання виділення земельної ділянки під пам’ятник і погодження його встановлення. Ми погодились знайти спонсорські кошти (більшу частку) на проект, — розповідає Володимир Барцьось.
Далі пояснює, що наприкінці 2019 року він звернення надіслав, але відповіді так і не отримав. Звернувся повторно, і цього разу отримав відмову.
Сільська голова Вахнівки Ганна Нагорна пояснює «Місту», що питання довелось виносити на збір села. І у Вахнівці ставити пам’ятник Марусі не хочуть.
— Я зачитала звернення на сесії. У заяві було вказано, що це була Маруся Соколовська, і після цього наші люди почали бунтуватись. Тому що це була банда Марусі. Одна з депутаток запропонувала винести це питання на схід села. Ми так і зробили. Там люди теж це не одобрили. Почали казати, що вони знають, як вони (загони Марусі — Авт.) ходили, збирали і нікому нічого доброго не робили. На цьому і вирішили. А взагалі, якби не було згадки про Марусю Соколовську, а було просто «борцям за волю України», то ми зовсім були б не проти. Бо з розповідей батьків і дідів знаєм, що це були банди, — розповіла сільська голова Вахнівки Ганна Нагорна.
Вінницький дослідник і працівник державного архіву Костянтин Завальнюк пояснює, що ярлики «злочинних банд» українським отамановським загонам періоду 1917-1920 рр навішували довгі роки радянської пропаганди.
— Називати отаманські загони бандами — це інерція з радянський часів. Тоді нав’язувалось, що всі борці за волю і незалежність України – бандити. Всі отамани Соколовські – це було троє братів і їх сестра – віддали свої життя у боротьбі за незалежність України. Сама Маруся певний час була вчителькою в українській гімназії. Навіть вже за радянської влади в 20-их роках в селі Горбулів (нині Житомирська область), звідки родом Соколовські, хотіли пам’ятник поставити Дмитру Соколовському, — старшому братові Марусі, — розповідає Костянтин Завальнюк.
Він каже, що повстанці воювали з регулярними частинами окупаційної армії та боролися з продрозкладкою. Тобто насильницьким вилучення продовольства у місцевих селян понад споживчу норму, що встановлював Раднарком. Такі фактичні грабунки проводилися за рішенням органів радянської влади на території України у 1919—1921 рр.
— У листопаді 1920 року повстанці напали на продзагін і порубали багато червоноармійців, які займалися заготівлею продовольства. Це були борці за волю, яких з відомих причин, називали бандитами. Цьому не слід дивуватись, бо і Петлюру та й інших ватажків антибільшовицького руху називали бандитами. Повстанці, зокрема Марусі Соколовської, користувались величезним авторитетом серед місцевого населення. Вони не були бандитами, адже билися з регулярними військами, а не склади грабували. Забирали хліб в селян якраз регулярні частини червоної армії, — наголошує Костянтин Завальнюк.
Історик пояснює, що достеменно не відомо, чи брала Олександра Соколовська особисто участь в бою біля Вахнівки. За версію Костянтина Завальнюка, легендарна отаманка загинула за рік до цього, і цілком можливо, що з частинами 24-тої Самаро-Ульянівської залізної дивізії бився загін, що лише носив ім’я Марусі. Хоча не виключено, що це були загони іншого ватажка, що користувався цим псевдонімом.
Сучасні історики вважають, що отаманщина в період 1918-1923 рр була масовим явищем в Україні. Через відсутність стабільної центральної влади в той період українці брали до рук зброю, щоб на місцях захищатись від червоної і білої окупації. Проте за 29 років незалежності України ця сторінка історії залишається маловідомою в суспільстві.
…Тим часом у Липовці досі стоїть обеліск в пам’ять про «полеглих за владу рад», між іншим, і представникам 24-тої Самаро-Ульянівської залізної дивізії, яку розбив загін Марусі у листопаді 1920 року.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook