Диявол ховається в дрібницях,  або   Чому Феміда несудима…

Зазначимо відразу, що детально описати справу, виправдальний вирок по якій незадовго до Нового року був оголошений Шаргородським районним судом, в межах невеликого газетного матеріалу немає змоги: як-не-як, заключний документ процесу нараховує 63 сторінки. Однак ця справа викликає особливе зацікавлення, тому що підсудним був не такий собі простий громадянин з вулиці, а цілий служитель богині правосуддя – суддя Деражнянського районного суду Хмельницької області Богуслав Феміденко (анкетні дані змінено редакцією). Тому бодай кількома штрихами ми спробуємо промалювати її суть і результат розгляду.

За версією обвинувачення, до Феміденка звернулась за допомогою рідня його кума, яку він добре знав. Близький родич кумової дружини мав постати перед судом за злочин, пов’язаний з незаконною торгівлею наркотиками, йому загрожував чималий термін ув’язнення, тому батько обвинуваченого став шукати виходи на суддю, котрий слухав справу, щоб усе “повирішувати”. Ясна річ, звернувся до Феміденка, і той пообіцяв допомогти за винагороду в шість тисяч доларів. Як стверджує державний обвинувач, батько передав йому гроші. Врешті розгляд справи закінчився м’яким вироком: п’ять років ув’язнення з випробувальним терміном.

Однак на цьому крапка не була поставлена. Прокуратура оскаржила вирок через надмірну м’якість і зажадала для злочинця восьмирічного ув’язнення. Батько знов кинувся до Феміденка, щоб “повирішувати питання” вже в апеляційній інстанції, і, як стверджувала сторона обвинувачення, Богуслав зажадав за послуги п’ять тисяч доларів.

На цей раз батько звернувся в органи СБУ, була проведена відповідна оперативна робота, причому – оскільки йшлося про суддю – були задіяні високі державні інстанції: Генеральна прокуратура, центральний апарат СБУ тощо. Через десять днів гроші Феміденку були передані, і відразу після цього суддю затримали, як мовиться, на гарячому. Це відбулось у березні 2013 року, і понад шість років з лишком знадобилось для того, щоб Шаргородський райсуд виправдав підсудного.

Як цього вдалось добитися стороні захисту? Давайте розглянемо і її версію подій.

За твердженням Феміденка, він просто безкорисливо допомагав родині кума – домовився з досвідченою адвокатесою за участь у справі і взявся всього-навсього передати їй адвокатський гонорар! А тут його, такого білого й пухнастого, геть не по ділу “пов’язали” оперативники СБУ! Ясна річ, згадана адвокатеса теж підтвердила, що Феміденко мав їй передати гонорар, причому якраз у той день.

А яка позиція заявника, котрий звернувся в СБУ, тобто потерпілого? Він відмовився відповідати на запитання суду, скориставшись своїм конституційним правом на мовчання! Бо, мовляв, пізніше прозрів і зрозумів, що Феміденко справді хотів йому тільки допомогти, а не нажитись на чужій біді: йому, наївному, “невірно був розумілий вислів “вирішення справи в апеляційному суді”, що стало підставою для звернення до правоохоронних органів” (цитата з вироку).

Ясна річ, Феміденко до свого захисту залучив кращі юридичні сили, які ретельно, по буковці перебрали всю справу і познаходили дрібні реальні нестиковки з процесуальним законом. Наприклад, повідомлення про підозру судді має оголошувати або Генеральний прокурор, або його заступник, а на ділі це зробив прокурор нижчого рівня, отже, згадане повідомлення про підозру слід вважати процесуально “недійсним”. Таким способом, тобто суто процесуальним шляхом, було визнано недопустимими деякі інші докази.

Відтак Богуслава Феміденка в Шаргороді виправдали, на час оголошення вироку він продовжував служити Феміді в Деражнянському районному суді.

Однак сторони мають право на апеляцію.

Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook

1160 0

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.