Коли працедавець бере на роботу людину, яку мало знає, то не буде перебільшенням, коли скажемо: це все одно, що він купує кота в мішку. Особливо таке твердження актуальне тоді, коли новий працівник має доступ до матеріальних цінностей. І навіть якщо людина, схильна до злочинної поведінки, зусиллям волі тримається і закон не порушує, саме життя може створити ситуацію, коли в неї, кажучи по-народному, падає клямка.
Вінничанка Алевтина Злодіюк (анкетні дані змінено), схоже, належала до такої категорії. Наймаючи її на роботу продавцем у свій кіоск, розташований на території автозаправки на вулиці Костянтина Василенка, приватний підприємець, ясна річ, не знав усіх «талантів» нової працівниці. Утім, вона їх і не демонструвала. Ходила на роботу, продавала товар, здавала виручку – і все ніби йшло о’кей.
Аж поки одного дня лукавий не підкинув жінці спокусу. Точніше, одної ночі, бо, як зафіксовано в матеріалах судової справи, Алевтина, заступивши на добове чергування, «19.09.2017 року, приблизно о 01:52 год., перебуваючи в зазначеному кіоску, помітила на холодильнику полімерний пакет, в якому містились грошові кошти у сумі 60 тисяч гривень». Пакет з грішми необережно залишив приватний підприємець, бо не сподівався, що там йому відразу ноги прироблять.
Злодіюк із цікавості розкрила пакет і від несподіванки отетеріла: про 60 тисяч вона могла тільки мріяти. В цей момент у свідомості продавчині і впала згадана вище клямка. Вона притиснула пакет до серця, покинула робоче місце і притьмом помчала з дорогоцінною знахідкою додому.
Прийшовши вранці на роботу, власник кіоску виявив зникнення грошей. Спочатку спробував шукати, але скоро здогадався, що в кіоску їх уже немає, і написав заяву в поліцію.
Період від порушення кримінального провадження до вироку, оголошеного в справі Вінницьким міським судом, розтягнувся рівно на три роки – аж до нинішнього вересня. За цей час Алевтина встигла «розжитися» на ще одну судимість: 2019 року її притягнули до кримінальної відповідальності за статтею 198 Кримінального кодексу «Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом». Щоправда, від відбування покарання жінку звільнили за амністією.
Тепер же на суді злодіюк щиросердо визнала вину, повідомила, що майнову шкоду потерпілому не відшкодувала (і це за три роки!), хоча в майбутньому має намір її відшкодувати. Потерпілий, який їй свого часу довірився і був обманутий, розумів, що навряд чи ті гроші до нього будь-коли повернуться, але все-таки подав цивільний позов, щоб стягнути вкрадену суму зі злочинниці, і попросив її «покарати суворо».
Суд задовольнив цивільний позов у повному обсязі, а також засудив Алевтину Злодіюк за крадіжку до 200 годин громадських робіт.
Автор Леонтій Краснопільський