Як кажуть у народі, з ким поведешся, від того й наберешся. Є й модерніший варіант цієї приказки: з ким поведешся, з тим і наберешся. У нашому випадку справедливі обидва варіанти. А й справді, від «того, з яким повелися», варто було триматись подалі, бо Влас Грабітєлєв (анкетні дані обох «героїв» змінено) належав до людей, за якими тюрма плаче. Починаючи з 2010-го за неповні десять років він устиг заробити шість судимостей (зазвичай за грабежі). Нова судимість, про яку піде мова нижче, у нього вже сьома. Так що «тому, хто повівся», Оресту Першоразенку, слід було від Власа триматись подалі, позаяк молодик досі з кримінальним законом серйозних конфліктів не мав і сів на лаву підсудних уперше.
Почалась наша сьогоднішня історія 10 лютого минулого року з другого варіанту приказки, оскільки обидва «герої» відпочивали в ресторані «Драйв клуб» на вулиці Зулінського. О першій ночі вони викликали автівку служби таксі «579» і звеліли везти їх на вулицю Бучми. Разом з приятелями в машину сіли ще двоє дівчат.
Та не встигли від’їхати кількасот метрів, як Грабітєлєв, котрий сидів на передньому пасажирському сидінні, почав приставати до водія з нескромними розпитуваннями про місце роботи, навчання, проживання. Водій не хотів ділитися з незнайомою людиною приватною інформацією про себе, тому або мовчав, або відповідав: «Яке це має значення».
Це Власа розлютило, він став нецензурно обзивати водія і вести себе агресивно. Дівчата втрутились і ненадовго припинили конфлікт, але за хвилю він спалахнув знов, бо Грабітєлєв не міг ніяк угомонитись.
Таксі саме проминуло муніципальний ринок, коли водій зупинив авто і попросив, щоб пасажири покинули салон.
Влас відмовився і зажадав, щоб його везли туди, куди він зробив замовлення. Відтак простягнув руку, вирвав з гнізда мобільний телефон таксиста і заявив, що відтепер апарат належатиме йому. Коли водій зажадав віддати мобілку, то у відповідь отримав удар кулаком.
Він вийшов з машини, дістав з багажника гайковий ключ, щоб на випадок чого відбиватись. Однак до Грабітєлєва приєднався Першоразенко, а справитися з двома нападниками непросто. Більше того: Влас озброївся каменем, який побачив під ногами, і тим каменем вдарив водія. Відтак таксиста повалили на асфальт і стали бити ногами – чистий тобі нокдаун поряд з рестораном «Нокаут».
Дівчата в цей час піймали іншу машину таксі і втекли.
Коли Грабітєлєв і Першоразенко «відвели душу», вони покинули водія лежачим на дорозі й пішли, прихопивши його мобілку та гроші з машини.
Тоді водій піднявся, сів за кермо, доїхав до залізничного вокзалу і попросив телефон у колег-таксистів, щоб викликати поліцію. Та першими на поміч поспішили колеги.
Згодом на суді Орест розповідав: щойно він дійшов до найближчого магазину, як відразу «під’їхало багато водіїв таксі, дівчата в цей час десь зникли, а водії таксі почали наносити йому тілесні ушкодження, через кілька хвилин приїхали працівники поліції та забрали його до відділення поліції» (цитата з вироку). Думаємо, Першоразенко від душі вдячний правоохоронцмя, що не затримались, бо якби приїхали пізніше – було б йому дуже непереливки.
Грабітєлєв встиг утекти, але злочинця невдовзі затримали.
Обоє просиділи під арештом у слідчому ізоляторі майже рік, поки йшли слідство й судовий розгляд. Врешті Грабітєлєва засуджено за описаний злочин до чотирьох з половиною років ув’язнення, до яких додано невідбуту частину покарання від попереднього вироку, так що разом він має відсидіти п’ять років. Першоразенка засуджено до п’яти років ув’язнення з трирічним іспитовим терміном, його звільнено з-під варти в залі суду.
Що ж, перша судимість Ореста може стати й останньою, якщо надалі він думатиме з ким водитися.
Автор Леонтій Краснопільський