«Моя декларація – моя таємниця»,  або Тост за Конституційний суд

«Моя декларація – моя таємниця», або Тост за Конституційний суд

Резонансний суспільний скандал, який розгорівся останніми днями після рішення Конституційного суду щодо деяких антикорупційних законів, змусив нас пильніше придивитись до діяльності Феміди в цьому аспекті. Згадана вище «інстанція» зокрема визнала неконституційною статтю 366-1 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність у вигляді штрафу чи позбавлення волі за «подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або умисне неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації».

Але ж ця стаття досі неодноразово застосовувалась на практиці судами загальної юрисдикції!
Перед нами – одне з кримінальних проваджень, вирок по якому оголошено Вінницьким міським судом у жовтні цього року.

Фабула справи геть проста. Як розповідають документи, вінничанин Мартин Поліцаєнко (анкетні дані змінено) в січні 2017 року був прийнятий на службу в патрульну поліцію на посаду поліцейського. Прослужив там недовго: уже в лютому 2019-го був з поліції звільнений, а згодом влаштувався на дільницю охорони майна одного з промислових підприємств.
Поліцаєнко був у переліку осіб, які щорічно до 1 квітня мали заповнювати на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію за минулий рік. Вимога стосується також тих, хто за цей період встиг звільнитися з державної служби.

Однак Мартин виконувати обов’язок не поспішав. Мовляв, а що ви з мене хочете? Я більше не служу в поліції!
У березні 2019 року Національне агентство з питань запобігання корупції письмово нагадало Поліцаєнкові про факт неподання декларації. Воно запропонувало йому подати декларацію, прозвітувавши за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Мартин посміявся над тим нагадуванням – і декларацію все одно не подав. Схоже, не планував звітувати про свій майновий стан узагалі, бо не зробив цього навіть до травня 2020 року.

І тільки коли було порушено кримінальне провадження, чоловік схаменувся. Цілком визнав свою вину, запевнив, що щиро кається та жалкує про скоєне, а відтак підписав угоду з прокурором про визнання винуватості. Суду залишалось тільки затвердити цю угоду, призначивши Мартину Поліцаєнку покарання у вигляді 150 годин громадських робіт.
Тепер же, після демаршу Конституційного суду, резонно постає питання: а чи буде це покарання застосовано? Вочевидь, ні. І Мартин може з полегкістю підняти повну чарку за здоров’я членів Конституційного суду!

…Якось у розмові з послом однієї з країн Євросоюзу я заторкнув тему електронних декларацій. «У вас теж є такі декларації?» – запитав я його. «Аякже! – усміхнувся він. – Можете вільно зайти на сайт нашого МЗС і подивитись мою декларацію».

Це країна, де правова система працює набагато ефективніше від української, проте там не постає питання, що прозорість декларацій чиновників якось порушує права людини. Утім, в тих країнах конституції – точно не українські. І тим паче не українські – конституційні суди.

Автор Леонтій Краснопільський