Як вінничанка добиралася із джунглів до Вінниці у пік пандемії коронавірусу

Дар’я Крутенюк поїхала до Південної Америки, щоб спробувати себе у ролі волонтерки Центру з допомоги диким тваринам, який розташований у Болівії. Кілька тижнів вона перебувала у джунглях, а перед самим від’їздом дізналася, що її зворотній квиток додому скасували. Тоді вона подумала: «Нічого страшного, придбаю інший». Але коли приїхали у хостел у селі Рурренабаке, то дізналася, що світ поринув у пандемію коронавірусу, кордони закриті на в’їзд та виїзд, авіасполучення між країнами скасоване. Написала у консульство, але жодного плану евакуації не отримала. Радили просто залишатися на місці, бо жодних шансів покинути Болівію немає.

• Я вже була готова до кінця травня застрягнути у джунглях. Вела свій ютуб-канал Daria’s travels. Щодня розповідала про події, що відбувалися. Але з кожним днем ситуація змінювалася, – розповідає Дар’я. – У селі ввели жорсткі обмеження, виходити з хостелу можна було лише у конкретний день тижня, за номером паспорту. На вулицях з’явилися військові, які всіх перевіряли. Зростала й агресивність від місцевих жителів, а це лякало. Дуже давило відчуття, що ми тут чужі. Незрозуміло було, як відреагують місцеві, якщо хтось із європейців захворіє, та чи зможуть надати допомогу в місцевому госпіталі у випадку хвороби.
  Коли з’явилася можливість дістатися військовим літаком до Ла-Пасу, вінничанка одразу погодилася. Адже у великому місті у неї були більші шанси дістатися Європи. На той момент авіасполучення вже не діяло. Але відбувалися евакуаційні рейси, потрапити на які можна було за умови відсутності пасажирів зі списку.
• Коли я прилетіла в Ла-Пас, то залишилася в аеропорті чекати на літаки, які наступного дня мали летіли в Англію та Францію. Сподівалася, що хтось з пасажирів не з’явиться на рейс і будуть вільні місця, – продовжує дівчина. – Я просила нашого консула вписати мої дані у список, але… Через це мені відмовили в посадці на літак до Лондона. А на літак до Франції у останній момент посадили, певно під особисту відповідальність амбасадора Франції.
• Квиток до Парижу був з пересадкою. Тобто з Ла-Пасу Дар’я полетіла у Санта-Круз, а вже звідти до столиці Франції. Там шість годин прочекала на літак до Мінська, потім на BlaBlaCar приїхала до Києва, а зі столиці на таксі до Вінниці. Додому Дар’я добиралася чотири дні. Зробила шість пересадок. Витратила півтори тисячі доларів. Коли вперше зайшла у свою квартиру, то була безмежно щасливою. Каже, що довго не могла повірити, що нарешті вона вдома. Провівши двотижневу самоізоляцію Дар’я Крутенюк повернулася на роботу і вже почала планувати свої наступні екстремальні відпустки.
• Автор Олександра МАКОВЕЦЬКА