Сергій Вознюк добровольцем став на захист України. Понад 2 роки воював у лавах 144-ї окремої механізованої бригади, був головним сержантом медичної роти. Брав участь у запеклих боях на Чернігівщині та покровському напрямку Донеччини. Його знання тактичної медицини та водійської справи ставали запорукою успішної евакуації та порятунку поранених, за що мав відзнаки від командування бригади. На початку цього року Сергій за станом здоров’я був звільнений з військової служби, втім без неї він уже не уявляв свого життя, тож за першої можливості повернувся у стрій, обійнявши посаду у Вінницькому ТЦК та СП. Загинув воїн при виконанні службового завдання 21 вересня. Його життя обірвалося у 47 років внаслідок трагічної ДТП поблизу Хмельницького.
Про це повідомляє Вінницька міська рада, передає Місто.
Сергій Вознюк від народження мав прізвище Перевертень, яке після одруження замінив на, як тоді йому здавалося, більш милозвучне – своєї коханої. Чоловік з’явився на світ 9 січня 1978 року у селі Вахнівка Вінницького району, де із відзнакою закінчив школу, а потому здобув освіту на факультеті філології за спеціальністю «Українська мова та література» у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. М. Коцюбинського. Після служби в армії працював у Вінниці на газозаправній станції: спочатку – оператором, згодом – директором. І хоча подружнє життя не склалося, Сергій до останнього переймався долею своїх двох донечок, був турботливим татком, який прагнув для них якнайкращої долі.
«Таку добру, щиру та щедру душею людину нечасто можна зустріти. У ньому поєдналися велика любов до близьких та нездоланна сила духу. На Сергія завжди можна було покластися. Його не потрібно було вмовляти, він сам приходив на допомогу, – розповідає дядько загиблого воїна Володимир Григорович. – У наших серцях, а також у пам’яті друзів, колег, односельців, побратимів він назавжди залишиться людиною з великої літери… Єдине, що ми разом можемо зробити, це схилити голови у молитві перед Господом нашим за спасіння душ усіх полеглих Захисників України».
Церемонія прощання із Сергієм Вознюком розпочнеться о 9:00, коли траурний кортеж вирушить вулицями Вінниці до місця його вічного спочинку.
Чин поховання воїна відбудеться у селі Вахнівка.
Віталій Артюх став до зброї торік у листопаді. З позивним «Десна» виборював незалежність та суверенітет України у складі 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. У званні молодшого сержанта командував стрілецьким відділенням стрілецького взводу. Виконував завдання на одному із найактивніших напрямків зіткнення із ворогом – поблизу Ізюма на Харківщині. За свій бойовий шлях двічі зазнавав поранень. Востаннє – 20 червня. Відтоді проходив лікування, очікував на операцію з видалення осколка. На жаль, у цей час отримав травмування, яке виявилося смертельним. Воїн відійшов у вічність 20 вересня. Йому було 36 років.
«Про запальний характер Десни на передовій складали легенди. Всі хотіли мати такого командира, нерідко намагалися його собі переманити, адже він завжди йшов першим, на нього можна було покластися, – розповідає медикиня бригади Анастасія. – Він був добрим для нас, сильним і мужнім воїном, який не шкодував сил, робив все аби зберегти життя своїм підлеглим, витягти з-під обстрілів поранених побратимів…»
Народився Віталій Артюх у Вінниці 21 січня 1989 року. Після навчання у 31-й школі закінчив Вище професійне училище №11 за спеціальністю «Слюсар-електрик з ремонту електроустаткування». У цивільному житті свої вміння застосовував у різних сферах.
«Віталій мав чимало друзів, для яких був ладен на все, – розповідає сестра Небесного Воїна Валентина. – На жаль, його життя було занадто коротким і обірвалося на самому злеті, коли ще так багато міг би зробити доброго…»
Церемонія прощання з Віталієм Артюхом розпочнеться о 10:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Поховають воїна об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook