Майже за 9 років війна торкнулась кожного із нас, змусивши адаптуватись до неї. Працівники комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» ще з початку військової агресії росії активно доєднались до допомоги нашим захисникам. Зокрема, підприємство передало на фронт не один гуманітарний вантаж, а, у перервах між роботою, тепловики власноруч виготовляють буржуйки.
Серед майстрів і Олександр Козаков, електрогазозварник 6 розряду, який разом зі своїми товаришами, окрім основної роботи, продовжує виготовляти залізні грубки для наших військових. Він розповідає, що разом з колегами не могли просто сидіти склавши руки.
«Хотілося чимось допомогти, хотіли підтримати наших військових буржуйками. А у мене тоді ще син на війні був, тому ми з ентузіазмом взялись за роботу», – зазначає пан Олександр.
Він розповідає, що для виготовлення буржуйок використовують старі труби з тепломереж, які дуже добре підходять для цих цілей.
«У нас є вже використані труби і «чотирьохсотки» і «п’ятисотки», які підходять для цієї роботи, – каже Олександр. – Матеріалом та електродами забезпечило підприємство. Також вирішили, що можна з арматури робити хороші «їжаки», які б могли зупинити БТР. А вони ж маленькі, непомітні й добре пробивають колеса, а згодом ми переключились уже конкретно на буржуйки».
Він зазначає, що військові неодноразово хвалили їхні буржуйки та відзначали їх хорошу якість.
«Військові як приїжджали, то дуже хвалили їх, казали, що дрова вже давно перегоріли в ній, а вона ще гаряча, тому що товстостінна і практично вічна», – каже Олександр.
Також він розповідає, що за цей час разом з колегами зробив понад півсотні залізних грубок.
«Загалом на цій котельні нас працювало 5 осіб: 2 зварники, 2 слюсарі й ще один слюсар, але він як токар був. Разом ми зробили понад півсотні буржуйок. Бувало таке, що робили заготовки й передавали іншим, щоб вони варили, тому що замовлення були великі й ми не встигали», – зазначає Олександр.
Також він зазначає, що попри те, що робота є складною, вона приносить лише задоволення.
«Це тяжка робота – вирізати, зачистити, підігнати, зафарбувати, десь болгаркою підпиляти, підчистити щоб нічого не стирчало і ніхто не поранився, – каже Олександр. – Але ми розуміємо, що йде війна і що на фронті вони потрібні, тим більше коли на вулиці зима».
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook