У середині осені, коли ранки у Вінниці ще холоднуваті, а двори повні осінньої метушні, у коридорах на Зулінського, 27 nt; відчувається рух. Як повідомляє видання Місто, посилаючись на матеріал My Vin, команда якого брала інтерв’ю у директора Комунального закладу «Вінницький індустріальний професійний коледж» Дяківа Валерія Васильовича, у закладі говорять про серйозні зміни. Йдеться не про косметичний ремонт чи нові вікна, а про оновлення статусу коледжу, його філософії та амбіцій. Колишній ЦПТО №1, а раніше — ПТУ №3, сьогодні переживає справжній переломний момент у своїй історії.
Дяків Валерій Васильович спокійно й без пафосу говорить про реформу, але в кожній його фразі відчувається відповідальність людини, яка не просто «доживає» зміну таблички, а свідомо веде колектив у нову реальність. «Ми змінюємо не назву, а зміст, — каже він. — Для мене важливо, щоб і колектив, і студенти відчули: коледж — це не про минуле, це про майбутнє нашого регіону і країни».
Коледж, що виріс із ПТУ
Історія закладу почалася ще у 1974 році, коли у Вінниці було створено професійно-технічне училище №3. Воно працювало у класичній для радянських часів логіці: місту потрібні робітники — училище дає робітників. Згодом структура й назви змінювалися, доки заклад не став Державним навчальним закладом «Центр професійно-технічної освіти №1 м. Вінниці». Основний напрям залишався незмінним: підготовка кадрів для машинобудівної та металобробної галузей, будівництва, сфери ресторанного господарства, а також ювелірної справи.
Сьогодні, вже як Вінницький індустріальний професійний коледж, заклад продовжує цю традицію, але з набагато ширшим горизонтом планування. У відкритих джерелах він фігурує як комунальний заклад професійно-технічної освіти, зареєстрований за адресою: місто Вінниця, вулиця Сергія Зулінського, 27, з основним видом діяльності «професійно-технічна освіта» (КВЕД 85.32).
За цими сухими рядками стоять десятки груп, які щороку випускають штукатурів, малярів, верстатників широкого профілю, електромонтерів, слюсарів, кухарів і кондитерів, а також ювелірів, що працюють з металом, камінням і складними видами плетіння.
«Нам важливо, щоб професія перестала сприйматися як щось другорядне, — наголошує директор. — Сучасний верстатник, електромонтер чи кухар — це не про «не вступив в університет». Це люди, без яких не запуститься жодне підприємство, жоден ресторан, жодна будова».
Волонтерський характер закладу: від перших днів АТО до сьогодення
Про коледж у Вінниці знають не лише як про місце, де навчають робітничих професій. Ще з перших днів АТО тут активно долучилися до волонтерського руху. Викладачі разом зі здобувачами освіти плели маскувальні сітки, готували допомогу для фронту, ремонтували техніку, брали участь у міських ініціативах підтримки Збройних сил України.
Після 24 лютого 2022 року ця діяльність лише посилилася. У стінах коледжу працюють волонтерські ініціативи, організовуються збори на амуніцію, техніку й гуманітарні потреби. За словами працівників, заклад став одним із тих місць, де зібралося найбільше внутрішньо переміщених осіб у Вінниці: людей розміщували в гуртожитках, допомагали з базовими потребами, одягом, харчуванням.
«Ми освітній заклад, але насамперед ми — частина громади, — пояснює Дяків Валерій Васильович. — Коли люди тікають від війни, ти не можеш сказати: “у нас тільки навчання, решта — ні”. Колектив це дуже добре розуміє. Наші майстри, викладачі, студенти — постійно в роботі, хтось на кухні, хтось на складі, хтось на лінії фронту. І це теж про освіту — про виховання відповідальності».
Новий статус і нова назва: що змінилося для коледжу
Формально коледж отримав новий статус у рамках загальноукраїнської реформи професійної освіти. По суті — перейшов від формату ЦПТО до індустріального професійного коледжу, що означає не лише зміну вивіски.
По-перше, це перехід учнів у статус студентів. Для молоді це не просто інший запис у документах. Студентський статус дає можливість брати участь у розширених програмах, отримувати стипендії, користуватися певними соціальними гарантіями та легше інтегруватися у вищу освіту, якщо хтось захоче продовжити навчання.
По-друге, це розширена автономія: коледж отримує більше свободи у формуванні навчальних програм, побудові співпраці з бізнесом та участі в міжнародних проектах — відповідно до нового українського законодавства про профосвіту.
По-третє, змінюється сама філософія закладу. «Ми хочемо бути не просто навчальним закладом, а індустріальним хабом, — підкреслює директор. — До нас мають приходити не лише підлітки після 9 чи 11 класу. Ми відкриті для дорослих, які хочуть перекваліфікуватися, для ветеранів, внутрішньо переміщених осіб, людей з інвалідністю, які потребують адаптованих програм. Це і буде справжня сучасна професійна освіта».
Партнерство з бізнесом і індустріальним кластером
Окремий вимір цієї трансформації — партнерство з реальним сектором економіки. Коледж є резидентом Вінницького бізнес-клубу та всеукраїнського індустріального кластеру, які об’єднують виробничі та сервісні підприємства регіону.
Це означає, що студенти мають змогу проходити практику на сучасних підприємствах, працювати з реальним обладнанням, а не лише з підручниковими прикладами. Для самого коледжу це шанс будувати дуальну освіту — коли значна частина навчання відбувається не в аудиторії, а на виробництві.
«Ми тісно спілкуємося з роботодавцями і питаємо не “кого ви могли би взяти”, а “кого вам реально не вистачає, щоб підприємство росло”, — розповідає Дяків Валерій Васильович. — Тому ми орієнтуємося на ті професії, які є критично важливими для відновлення країни: будівництво, енергетика, машинобудування, сфера послуг. І, звичайно, ми постійно оновлюємо зміст — сьогодні жодна професія не може існувати без цифрових компетентностей».
Фокус на людях: від школярів до ветеранів
Одна з ключових ідей, яка неодноразово звучить у розмові з директором, — це повага до людини в аудиторії. Причому неважливо, чи це школяр дев’ятого класу, який ще вчора переживав контрольну з алгебри, чи ветеран, який повернувся з фронту і шукає себе в мирному житті.
Коледж планує розвивати кілька паралельних напрямків:
- профорієнтаційні заходи для учнів шкіл Вінниці й області — майстер-класи, дні відкритих дверей, спільні проєкти з ліцеями і гімназіями;
- програми навчання й перекваліфікації для дорослих, зокрема для ветеранів війни та внутрішньо переміщених осіб;
- інклюзивні освітні сервіси для людей з інвалідністю, адаптацію навчальних програм і простору під їхні потреби.
«Для мене велика честь, коли на поріг закладу заходить ветеран і каже: “Я хочу вчитися”. Це величезна довіра. Наш обов’язок — зробити так, щоб він отримав не просто диплом, а реальний інструмент для нової професії», — говорить Дяків Валерій Васильович.
Міжнародні можливості і грантові програми
За останні роки коледж активно долучається до співпраці з міжнародними фондами й освітніми програмами. Частина обладнання для лабораторій — результат участі закладу в грантових проєктах, спрямованих на модернізацію професійної освіти та підтримку молоді й дорослих у час війни.
Це дозволяє студентам працювати з сучасними верстатами, електронікою, кухонним обладнанням, а також вивчати тонкощі ювелірної справи на рівні, близькому до європейських стандартів. Для колективу ж це стимул — постійно вчитися й бути в курсі світових трендів.
Визнання на рівні міста та області
Робота керівника й колективу не залишається непоміченою. У рішеннях міської ради та обласних органів влади Дяків Валерій Васильович неодноразово згадується як директор, колектив якого відзначають подяками за внесок у розвиток освіти громади.
Це формальне визнання, яке, втім, добре накладається на відчуття всередині закладу: що тут не бояться брати на себе відповідальність. Від відкриття укриття, яке працює цілодобово під час повітряних тривог, до участі в гуманітарних програмах — усе це також сфера компетенції керівника та його команди.
«Ми хочемо, щоб молодь залишалася в Україні — і мала для цього гідні умови»
Наприкінці розмови директор говорить про, здавалось би, очевидні речі, але тон у нього дуже особистий:
«Коли ми говоримо про професійну освіту, ми говоримо не лише про професії. Ми говоримо про те, чи матиме Україна свій людський ресурс через 5–10 років. Я хочу, щоб наші студенти могли чесно сказати собі: “я здобув якісну освіту, я потрібен тут”. Якщо ми досягнемо цього — значить, усе, що ми зараз робимо з реорганізацією, було не даремно».
У стінах Вінницького індустріального професійного коледжу сьогодні поєднуються кілька ліній: історія старого ПТУ, реалії воєнного часу, амбіції індустріального хабу майбутнього і чітка позиція керівника, який розуміє, що за кожним рішенням стоїть чиєсь життя, вибір і шанс.
І, мабуть, саме в цьому — головний сенс поточних змін: заклад, що колись просто готував робітничі кадри, перетворюється на місце, де формують не лише фах, а й громадянську позицію. І де підпис «директор — Дяків В. В.» під документами означає не лише посаду, а й персональну готовність нести за все це відповідальність.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook