Дистанційна освіта стала викликом для всіх учасників освітнього процесу. Оперативно організувати учням якісне віддалене навчання змогли лише ті вчителі, які добре знаються на технологіях, мають необхідне обладнання та швидкісний інтернет. Таких, як виявилося, небагато.
Батьківські чати від весни бурхливо обговорюють «дистанційку» і щоразу доходять висновку: надіслані вчителем завдання у вайбері – це не навчання, а головний біль для батьків, які не завжди можуть допомогти своїм дітям.
За час літніх канікул і педагоги, і батьки мали змогу провести «роботу над помилками» й краще підготуватися до навчання у віддаленому форматі. Школи у своїй діяльності можуть спиратися на нове Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти, затверджене Міністерством освіти у вересні цього року.
«Ми повинні усвідомити: навчання та робота онлайн виснажують більше, ніж очний варіант, тому що потребують максимальної концентрації на екрані. І вчителям, і учням варто мати заняття, яке допоможе зняти напруження після такого формату освіти», – говорить психологиня Ольга Климовська. Найкращий варіант, на її думку, – це фізична діяльність: у перерві між онлайн-уроками чи після них можна зробити зарядку, розтяжку, дихальну вправу, пройтися, потанцювати або ж зайняти руки – це може бути ліплення з пластиліну, глини, тіста. Така діяльність розслабляє. Може, тому нині серед дітей дуже популярні слайми, які вони можуть м’яти годинами?».
Психологиня наголошує: якщо діти та батьки змушені через карантин ділити між собою обмежений простір не завжди великої квартири, негативні наслідки для психічного здоров’я та якості навчання можна мінімізувати. Для цього потрібно більше розмовляти один з одним, проговорювати проблеми, ділитися позитивними моментами, знайти якусь спільну сімейну справу.
«Онлайн-освіта та робота пустили в дім кожного з нас багато непроханих віртуальних гостей, через це з’явилося чимало «зірок», які засвітилися на чиємусь уроці, робочій нараді чи навіть у прямому ефірі телебачення в нижній білизні, бо не знали, що камера ввімкнена, що дитина, хоч і вдома, але на занятті. Із цих моментів можна разом посміятися, але щоб такого не трапилося з вами, заздалегідь обговоріть з домашніми свій розклад, оберіть вдалий ракурс камери і придумайте знаки, якими будете сигналізувати рідним, що ви в онлайні. Якщо є така можливість, варто разом подумати, як структурувати домашній простір, облаштувати робочі місця, щоб усім було зручно. Крім розкладу та місця для роботи та навчання, так само важливо знайти постійні, «законні» час і місце для спільних домашніх справ. Навіть якщо такою справою буде просто спокійна вечеря разом», – радить Ольга Климовська.
Дослухайтесь порад! Дистанційне навчання може бути комфортним, навіть якщо сім’я багатодітна, квартира не надто велика, а мама працює віддалено на кількох роботах.
Коментарі експертів:
Засновник Prometheus Іван Примаченко:
Очна освіта майже не потребує від учня навичок самоорганізації, натомість під час дистанційної без них не обійтися. Під час очного навчання школярі мають графік, розклад уроків і режим дня, а під час дистанційного їх межі стають розмитими. Тому планувати, координувати й контролювати дії молодших школярів доведеться батькам.
Учителька інформатики Оксана Пасічник:
Не помітила тенденції зниження успішності чи якості вивченого матеріалу під час віддаленої освіти, – продовжує співрозмовниця, – натомість я зауважила, що учні, які успішно навчаються в класі, приблизно так само успішно навчаються й у дистанційному форматі. Труднощі виникали в тих, хто і в класі потребував додаткової підтримки.
Психологиня Ольга Климовська:
Треба давати всім учасникам цього процесу право на помилку, з гумором ставитися до казусів і дати собі час розібратися з технічними можливостями, які допомагають володіти простором навіть у віртуальному класі.
“Місто” запитало у читачів: “Чи приживеться в Україні дистанційна освіта?”
Юрій, працюючий:
Сподіваюсь, не приживеться. Я взагалі негативно ставлюсь до дистанційної освіти. Бо просто не розумію, як це можна навчатися дистанційно…бідні батьки.
Альона, лаборантка в медичному університеті:
Я думаю, що не приживеться. Якщо весь час буде дистанційне навчання, то у дітей будуть або погані знання, або взагалі ніяких знань не буде.
Аліна, адміністраторка:
Ой, не знаю…Я розумію, що здоров’я важливіше, але, якщо чесно, не дуже добре ставлюся до дистанційної освіти – це дуже складно для батьків. Особливо важко дітям старших класів, якщо батьки не можуть їм допомогти з уроками. Щоб дистанційне навчання було якісним, має бути якась допомога батькам.
Олександр, студент:
Не впевнений, що приживеться, але я до дистанційної освіти ставлюся чудово. Я, наприклад, живу в іншому місті, то мені не доводиться їхати кудись навчатися, тому це зручно. Але з шкільною освітою важче, бо ж з дітьми доводиться весь час сидіти дома.
Віка, касирка:
Звикнути до цього неможливо, навчання має бути в школах, так як це повинно бути. Тому не думаю, що дистанційна освіта приживеться, її потрібно відмінити. Важливо, щоб діти постійно контактували з вчителями.
Автор Максим ЗОТОВ
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook