Прикордонник Дмитро Зоря з Павлівки, що на Вінниччині, відлучився від охорони державного кордону, аби одружитися. Нареченого відпустили лише на кілька днів. Обраницю Дмитра звуть Вікторія, вона родом із Житомирщини.
Про це пише «Калинівка.Citу».
Познайомились молодята під час службового відрядження Дмитра. Пропозицію руки і серця сержант прикордонних військ України зробив ще у січні, заручини вирішили відкласти на кращі часи, проте у плани молодої пари втрутилась московська навала.
Дмитро Зоря служить у прикордонних військах майже 2 роки: після проходження строкової служби, працював на кордоні зі Словаччиною неподалік Ужгорода. За тиждень до початку повномасштабної війни Дмитро перейшов на службу до Могилева-Подільського. Тут же хлопець зустрів початок російського вторгнення.
«Нас викликали до частини десь о пів на п’яту ранку. Всі чудово розуміли, що сталося. Я зателефонував додому, рідні спершу подумали, що я жартую, що почалася війна. Потім наші колеги повідомили, що ворог наступає, зокрема і з території Білорусі. Вікторія тоді саме була вдома на Житомирщині, мала йти на роботу. Коли я про це дізнався, в мене аж автомат з рук випав, я дуже переживав за кохану, адже орки були за десятки кілометрів від неї та її рідних. На щастя, все минулось, і в той же день Віка зуміла дістатись до Павлівки», – згадує перші години війни Дмитро.
Після десяти днів перебування у повній напрузі в частині у Могилів-Подільському, Дмитра та його побратимів спершу відправили до Одеської області, а останні два з половиною місяці він боронить український кордон у деокупованій Чернігівській області, за два кілометри від брянської області росії.
«У перші тижні після того, як ми зайшли сюди, було порівняно тихо, а потім нас почали регулярно обстрілювати», – розповідає Дмитро Зоря.
Дмитро Зоря розповідає, що служба на кордоні із росією багато чому його вчить та вже змінила його систему цінностей.
«Система життєвих цінностей змінюється в момент, коли бачиш смерть побратима, коли міна вибухає в 5-ти метрах від тебе. Тоді починаєш розуміти, наскільки великою цінністю є мирне небо та люди, які тебе підтримують. Для мене найважливішим фактором стійкості було і залишається розуміння того, що я роблю, чому я це роблю і для кого я це роблю. По дорозі до наших позицій, ми проїхали майже усю Сумську та Чернігівську області, бачили знищені вщент будинки, чули розповіді про зламані людські долі, і ми не хочемо, щоб ця орда рухалась вглиб країни. Коли я думаю про те, що вдома мене чекає дружина, батьки, мої найрідніші люди, друзі, відчуваю їх любов та підтримку, то розумію, що ми з хлопцями та дівчатами робимо важливу роботу», – каже Дмитро Зоря.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook