Сьогодні, 23 січня, у Вінницькому окружному адміністративному суді відбулося засідання у справі по визнанню протиправним Е-квитка. Семеро людей подали позов до суду з вимогою скасувати рішення Вінницької міської ради, яким у місті впроваджується автоматизована система оплати проїзду у громадському транспорті.
Справа обіцяє бути цікавою. З одного боку є постава Кабміну, є Закон Верховної Ради щодо запровадження в Україні автоматизованої системи обліку оплати проїзду у міському пасажирському транспорті – і він набув чинності ще 7 травня 2017 року. З іншого боку – семеро людей вважають, що запровадження у 360-тисячній Вінниці карток для проїзду і валідаторів порушує їх права як пільговиків на безплатний проїзд. Та й напередодні цього судового засідання з’явилася інформація, що причиною для цього позову стали релігійні мотиви – мовляв, на картках «число диявола».
Немала зала судових засідань була заповнена вщент. Крім, власне, позивачів, до суду прийшли й інші люди, незгодні з Е-квитком. Майже усі – пенсійного віку. Майже усі жінки і бабусі. Майже усі – у хустинах і довгих спідницях. Через нестачу вільного місця, кільком людям довелося спостерігати за судовим засіданням з коридору – двері залишили відчиненими.
На початку засідання головуюча суддя повідомила, що буквально днями до суду надійшли ще 80 заяв про участь у цій справі. Надходити вони почали із 17 січня.
– Усі заяви ідентичні, тому суд оголосить одну з них, – повідомила головуюча суддя і зачитала одну із заяв.
У заявах – «може вплинути на має право як пільговика»…
Відповідачів у суд прийшли представляти юрисконсульт Вінницької міськради, два представники Вінницької транспортної компанії і двоє представників комунального підприємства «Вінницякартсервіс», яке і впроваджує у місті Е-квиток. Утім з п‘ятьох до участі у судовому засіданні допустили лише директорку «Вінницякартсервіс» Катерину Бабіну. Інші – не надали потрібних документів, які регламентовані змінами до законодавства. Тож диспозиція сторін у суді виглядала явно не рівною.
– Коментування дуже просте: ми позиваємося саме на протиправність дій. Тому що, в першу чергу, порушують наші конституційні права, – прокоментувала свою позицію одна з позивачок Олена Кучерук. Вона мати трьох дітей-інвалідів, мешканка сусіднього села Якушинці. – Держава нам надала право на пільговий проїзд без обмежень. А тепер Вінницька міська рада взяла на себе функції держави щодо допуску–недопуску до пільгового проїзду, щодо обмеження-необмеження, щодо надання-ненадання. Ось в чому суть наших вимог: встановити наше непорушне конституційне право відповідно до статті 22. Моїм дітям держава гарантувала безплатний проїзд без обмежень. Чому я маю примусово делегувати своє право Вінницькій міській раді, яка на свій розсуд буде приймати отакі кабальні правочини.
За словами Олени Кучерук, картками пільговиків мають забезпечити органи соцзахисту.
– Тобто це посвідчення для проїзду має бути державного зразка, – каже вона. – Та інформація, що ми користуємося виключно релігійними мотивами – не є правдивою. В першу чергу, ми позиваємося як громадяни, що порушуються наші конституційні права.
Директорка КП «Вінницякарсервіс» Катерина Бабіна наполегливо пояснює, що Е-квиток у жодному разі не обмежує прав пільговиків.
– Міська рада ухвалила перелік. Вона повторює перелік визначений чинним законодавством. Пенсіонери визначені Постановою Кабінету Міністрів. Також є категорії, які міська рада на свій власний розсуд додала до пільгових категорій. Але у будь-якому разі щодо жодної категорії немає обмежень, – пояснює Катерина Бабіна. – «Вінницякартсервіс» впроваджує саме автоматизовану систему, технічне рішення, ми не впливаємо на політику безплатного проїзду або на тарифну політику. Наша задача встановити систему і її адмініструвати. Картки для пільговиків ми надаємо на безоплатній основі, ми не беремо ніяких копій документів. Нам потрібно просто посвідчення, що людина має право на пільговий проїзд і ці картки видаються безкоштовно.
Також за словами Катерини Бабіної, у них уже є заяви від 12 громадян, які саме через релігійні переконання просять виготовити і видати їм паперові картки.
– Ми очікуємо рішення суду, щоб в у разі позитивного рішення їх зробити, – каже вона.
Поки директорка «Вінницякартсервіс» відповідала на питання журналістів до неї все ближче, аби послухати, підходили кілька літніх представниць опонентів.
– І ця картка, вона буде безплатно нам? – питає одна із бабусь.
– Вона і так безплатно. Просто необхідно отримати картку, щоб прикладати і реєструватися, щоб було видно, скільки здійснено поїздок, – пояснює їй Катерина Бабіна. – Але обмежень у проїзді немає, жодним рішенням це не встановлено.
На цьому судовому засіданні колегія суддів вирішила підготовче засідання продовжити, а також оголосила перерву у судовому засіданні. Наступне відбудеться 13 лютого. Причина – ті самі 80 заяв від людей, які хочуть долучитися до судового процесу як треті особи без самостійних вимог. Тож суд їм дав час і можливість, аби ці люди могли надати пояснення до своїх позовів.
Поки ж суд перебував у нарадчій кімнаті, позивачі і ті, які їх прийшли підтримувати, обмінювалися думками, висловлювалися і розмовляли із журналістами. Хтось сам розпочав розмову, як от цей дідусь. Він не захотів назватися, навіть просто сказати своє імְ’я та по батькові. А розпочав з того, що присвоєння номерів заборонено ще на… Нюрнберзькому процесі, і що усі ці номери – «знеособлення людини». Зрозуміло, що мову він завів про номери і штих-коди на Е-картках.
– Це обмеження свобод людини, це тотальний контроль, це обмеження 32 статті Конституції. Пенсійний у мене є. Але це зовсім інше. Це ж паперовий носій. А тут же комп’ютер присвоює, – пояснює він.
– А якщо вам видадуть цю картку на проїзд паперову? – запитую літнього чоловіка.
– А навіщо мені та картка на папері. У мене є пенсійне посвідчення. А це приватна компанія, чому я маю йти до неї на поклон. Це все зроблено з ціллю тотального контролю стеження за людиною. І присвоювання номеру, обезлічування – товар людиною.
Чоловік каже, що паспорт у нього є, а от від ідентифікаційного коду відмовився. Мобільний телефон – має. Але коли я кажу, що мобільний – це теж «засіб для стеження», він, здається, замислився, а потім перепитав, чи це дійсно так.
Не захотіла назвати хоча б ім‘я та по батькові також одна із жіночок, яка підтримала нашу з чоловіком розмову. Вона каже, що ідентифікаційний номер її змусили взяти, бо свого часу працювала на приватній фірмі.
– Видали, але не користуюся ним. Якщо я буду цю біду брати, то мого імені не буде, – серйозно пояснює вона. – Бог дав людині імְ‘я. І ми коли до сповіді ідемо, ми ж ім‘я своє називаємо, а не номер.
Мою момовільну усмішку співбесідники не розуміють, здається, вона навіть їх образила.
Наступне судове засідання у справі про скасування автоматизованої оплати за проїзд у Вінниці – 13 лютого. Серед уже 87 позивачів – жителі Вінницької області і Вінниці. Справа і кінцеве рішення у ній дійсно матиме резонанс і наслідки не тільки для Вінниці. Крім нашого міста, Е-квитки впроваджують у багатьох обласних центрах.
Нагадаємо, у Вінниці уже видають муніципальні картки вінничанина
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook