Проєкт «Алея» 12.7: У Вінниці реконструюють набережну, але збережуть спогади

Спогади вінничан ляжуть в основу для майбутньої реконструкції набережної. У Вінниці продовжують дослідження для створення проєкту оновленої цілісної набережної у місті. Цим займаються «Агенція просторового розвитку» сумісно із київською організацією Urban curators.

На першому етапі разом з волонтерами урбаністи обходили територію берегу Бугу в 12,7 км і фіксували всі ймовірні перешкоди та можливості. Але щоб оновлена набережна стала улюбленим місцем вінничан, а не звичайним бетонним монстром, на другому етапі досліджень урбаністи залучили звичайних жителів міста і їх історії, пов’язані із вінницькою набережною.

  • -Мета цього проєкту зробити такий зв’язний, прохідний простір 12,7 км вздовж берега Південного Бугу. Щоб люди більше користувалися узбережжям річки. Це в жодному разі не означає, що там все буде забетоноване і зроблене під стандартизовану набережну. Йдеться про те, щоб зробити простір більш зручним, – розповіла Олена Дядікова, дослідниця, соцологиня в організації Urban curators.

Щоб дослідити досвід вінничан, дослідники запропонували всім охочим взяти участь у інтерв’ю-прогулянці. Під час неї мешканець Вінниці проходив з урбаністом важливі для себе місця на березі Південного Бугу. Усього 4 дослідники провели 25 таких прогулянок , під час яких записували унікальні історії, спогади і рефлексії. Щоб потім перетворити цю інформацію на якісне дослідження досвіду і відчуттів людей.

-Таке дослідження дає дуже глибоке розуміння, чому простір цінний для людей. Не важливо, що саме вони там роблять, як і чому вони для певних активностей обирають певні місця. Значно важливіше, який є зв’язок, які вони почуття проживають біля річки, що обумовлює ці емоції. Якщо ми розуміємо, що стоїть за цим позитивним досвідом – ми розуміємо, як можна і як не можна трансформувати цей простір, – пояснила Олена Дядікова.

Вона розповіла, що всі ці 25 розмов – це 25 цінних історій, які допоможуть зробити набережну зручнішою, але не вбити її душу.

-Історія, про яку я найчастіше згадую, це розповідь однієї дівчини. Вона розказала, що часто приходить до Бугу, хоча там не супер зручно. Це дає їй відчуття моменту. Ніби не існує минулого і майбутнього, і всі проблеми зникають. Їй це дарує внутрішній спокій. Ми намагались вийти на розуміння джерела цього стану . В якийсь момент вона почала розповідати, що місцевість, де вона виросла помежована великою кількістю річок, і виходить, що коли вона приходить до Бугу, то це повертає її в дитинство і дає їй стан безтурботності, – поділилась враженнями Оленя Дядікова.

За словами дослідниці, береги річки дуже символічні для жителів міста, кожен дивлячись на такий краєвид проживає щось своє.

-Інший респондент розказував, що коли він гуляє біля Староміського мосту і дивиться на інший берег річки, то спостерігає, як розвивається місто. І його це наштовхує на думки про свій розвиток і ріст. А коли він іде до Київського мосту, де трансформацій мало, то в нього відбувається внутрішня рефлексія про наступні кроки в житті, – розповіла Олена Дядікова.

Для самої пані Олени доля вінницької набережної не просто робота, хоча вона входить в команду київської організації. Вона сама виросла у Вінниці, тут досі живуть її батьки. Тому під час роботи над дослідженням вона прожила і свій досвід також.

-Коли ми приїхали вперше із організацією і пройшли ці 12,7 км, тоді я пройшлась місцями, де я не була дуже давно. Я наштовхувалась на дуже цікаві особисті спогади, які, здавалося, наче з минулого життя. Це і якісь побачення з підліткового віку, і час з батьками, час у ліцеї. В цей момент я зрозуміла, що тут для мене багато цінних місць, емоційно насичених. І для мене стало дуже важливим, щоб вони збереглись, бо це важлива частина моєї особистості. Мої батьки живуть у Вінниці, я хочу, щоб у місті був простір, де можна відпочити думками і фізично, щоб він не був перенасичений людьми. Для багатьох важливо зберегти таку недоторканість цього простору, але зробити його трішки зручнішим, – поділилась вона своєю історією.

Попри те, що екскурсії провели для 25 охочих, значно більшу частину довелося відсіяти через специфіку етапу.

-Ми відмовляли на цьому етапі активістам, представникам бізнесу і професійно заангажованим групам (працівники міської ради, професійні архітектори). Нам було важливо зрозуміти думку звичайних містян, які не пов’язані з такою сферою, – пояснила пані Олена.

Під час дослідження урбаністи виокремили категорії людей, які обов’язково мали висловити свою думку. Це, наприклад, рибалки і люди, що регулярно влаштовують тут кемпінг.

DCIM\100MEDIA\DJI_0455.JPG

За словами Олени Дядікової, наступний етап не менш важливий для майбутнього проєкту – до співпраці запрошуватимуть стекхолдерів. Нині шукають зацікавлених серед представників громадськості, активістів, бізнес, владу і науковців (історики, етнографи). Тако ж дослідники просять всіх зацікавлених у співпраці щодо майбутнього проєкту оновлення вінницької набережної заповнити форму за посиланням.

Нагадаємо, вінничан запрошують долучитись до проєкту «Алея 12,7».

Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook

3130 1

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.