У вас є ще час, щоб взяти до рук писачок і створити традиційну писанку. Щоб ваш виріб став не просто прикрасою, а справжнім захистом для родини, важливо знати значення давніх символів — від «безконечника» до «дерева життя», які зашифрували у писанках наші прабабусі.
Про це пише Місто з посиланням на матеріал Всеосвіти.
Поділ писанки
Писанки писали наші далекі предкині, наші прабабусі. Ця традиція нараховує вже близько 8 тисяч років. Але поділ писанки залишився традиційним.
Поділ на два передавав уявлення про два світи. На три ділили найчастіше по вертикалі, так позначали три небесних сфери. При поділі на чотири утворюється хрест, що означає чотири сторони світу.
Класичний поділ півсфер на чотири частини, кожна з яких поділена на три, передає уявлення про чотири пори року з трьома місяцями. За іншими уявленнями світ ділився і на шість сторін. Таку просторову орієнтацію передає шестикутна зірка.
Досліджуючи писанки, вчені висловили здогад про те, що в давнину існував восьмирічний календарний цикл. У народній міфології небо має вісім сфер – “облоків”: сім синіх, а восьме червоне, на якому сидить сам Бог.
Дуже цікавий поділ на сорок частин, так звані сорококлинці. Кожен клинець позначав якийсь вид людської діяльності або явище природи, а в християнському баченні – сорок днів посту.
Символіка кольорів
Червоний – символізує добро, радість життя, для молодих – надію на щасливий шлюб. Саме червоне яйце є головним символом Воскресіння, жертовності і небесного вогню. Символізує також пролиту за людей кров воскреслого Спасителя і радість життя.
Жовтий – небесне світило, тепло, врожай.
Зелений – означає весняне пробудження природи, надію, життя.
Блакитний – небо, повітря, чистота і здоров’я
Бурий, коричневий – землю і її приховану життєдайну силу.
Чорний – колір ночі, потойбіччя, всього невідомого і таємного. В писанці, будучи тлом, виявляє силу інших кольорів, так само, як в житті темрява дає змогу зрозуміти, що таке світло. Також символізує нескінченність життя людини, продовження буття після смерті.
Орнаментика
СОНЦЕ
У давнину Великдень був одним з традиційних свят вшанування сонця. Люди вважали, що небесне світило – то Боже око. У міфологічному світогляді світло символізує видющість і правду, а темрява, ніч, туман є своєрідними синонімами сліпоти і кривди. Народне повір’я стверджує, що з першим променем вранішнього сонця, зі співом півня гаснуть сили темряви. Отож, сонце символізує знання, справедливість, переможця всілякого зла.
ХРЕСТ
Сонячний знак, стародавній символ сонця, вогню, душі. В орнаменті його називають «божим знаком» і пов’язують з Древом Життя (світовим деревом). Хрест – це перетинання двох ліній: горизонтальної (часу) і вертикальної (вічності) – волі людської з волею Божою. Хрест є водночас і буттям, і небуттям. Для християнина хрест є початком і кінцем, власне життям. Розп’яття стало символом страждання і радісного воскресенія. У християнстві хрест – також символ відкуплення від гріха і смерті.
ЗОРЯ, РУЖА
Дві восьмираменні зірки на писанці – це знак сонця. У давнину зорю також пов’язували з Великою богинею, чий чоловік – божество неба, місяць. Стародавнє зображення півмісяця з зіркою символізує цю пару. В українському фольклорі зіронька – це символ дівчини, місяць – символ парубка. В українських обрядових піснях зоря оспівана як панна-красуня. На світанку вона розсипає по луках і садах срібну й перлинну росу.
КВІТИ
Образ квітів в українській традиції багато чому подібний до образу зірок. Квіти і зірки символізують душі людей, а образ квітів більше пов’язаний із дітьми.
ГІЛКА-СОСОНКА
Зелені дерева, гілки і листя – один з найдавніших символів життя, щорічного весняного відродження, вічної молодості, здоров’я, росту.
S-ПОДІБНИЙ ЗНАК ВІЧНОСТІ
Це знак єднання протилежностей, на якому тримається світ.
«Боротьба» тепла й холоду, дня і ночі, світла й темряви, чоловіка і жінки, але між цими двома «полюсами» – знак єдності, знак первопочатку і вінця завершення.
ДЕРЕВО ЖИТТЯ
Древо життя, або ж Світове дерево, символізує єдність усього світу. Це своєрідна модель Всесвіту, де для кожної істоти, предмета чи явища є своє місце. Це також посередник між світами – своєрідна дорога, міст, драбина, якими можна перейти до Вишнього світу. В образі древа поєдналися уявлення про час, простір, життя і смерть. На горизонтальній площині світове дерево і простір довкола нього діляться на чотири частини, відображуючи уявлення про час (ранок, день, вечір, ніч; весна, літо, осінь, зима) і простір (схід, південь, захід, північ). На вершечку дерева днює сонце, саме його «рух» зумовив чотиридільний «поділ» простору довкола нього. По вертикалі дерево ділиться на три частини: нижню – коріння (підземний світ), середню – стовбур (земний світ) та верхню – крону (небесний світ). Із кожною з цих частин пов’язані певні істоти. Внизу, побіля коріння, мешкають змії, жаби, риби, водоплавні птахи і тварини, бо нижня частина k дерева символізує не лише підземний світ, а І і й воду. У середній частині, на землі, довкола дерева гуртуються великі тварини: тури, олені, коні, ведмеді, вовки. Це також світ людей.
ГРАБЕЛЬКИ, ГРЕБІНЦІ, ТРИКУТНИЧКИ З ГРЕБІНЦЯМИ
Належать до символів, що пов’язані з водою. Зображають хмари і дощ. Писанки із грабельками писали в посуху, гадаючи, що написавши цей знак, можна викликати довгожданні небесні води. Це – живлюща волога, яка запліднює землю, дух, що просвічує матерію. У світотворчих колядках дощ називають «самим Господом Богом». Це «небесна вода», що поєднує небо і землю. Коли падав дощ і водночас світило сонце, то казали, що то купаються ангели й Матір Божа.
читайте також
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook