До дня Незалежності України Державний обласний архів презентував онлайн виставку документів про створення української держави. В експозиції представлені Універсали Центральної Ради УНР, «Грамота до всього Українського народу» гетьмана Павла Скоропадського, «Закон про тимчасовий державний устрій України», «Звернення Директорії УНР до всіх урядів світу» та інші.

Надзвичайну цінність несуть архівні дані про діяльності окремих творців української державності, зокрема тих, які були вихідцями з Поділля або тривалий час жили та працювали на Поділлі. Серед них і полковник Армії УНР, командуючий Подільською повстанською групою та усіма повстанськими силами Правобережної України Яків Гальчевський.

Його постать представлена в окремому розділі «З когорти нескорених». У ньому міститься ряд документів, які раніше не експонувалися.

– Яків-Орел Гальчевський – один з найдостойніших отаманів доби Визвольних змагань українського народу 1917-20-х років. Попри примарні перспективи перемоги, він продовжував вести виснажливу збройну боротьбу за ідею аж до осені 1925 року. А в роки Другої світової війни, коли на Холмщині розперезалися польські шовіністи Армії Крайової, став одним із організаторів відділів Української Повстанської Армії, – розповідає кандидат історичних наук, головний спеціаліст Державного архіву Вінницької області Костянтин Завальнюк. – В архівних фондах зберігаються записи з метричної книги про народження Якова Гальчевського, відомості про його батьків, молодшого брата, табелі успішності і навіть про призначення йому стипендії. Усі ці документи та світлини родини Гальчевських презентують уперше і вони можуть бути цікавими не лише дослідникам, але й краєзнавцям, які збирають дані про історію рідного краю.

Яків Гальчевський народився на Вінниччині, у Літинському повіті (сьогодні Літинський район). У 1916 році був призваний до царської армії. Після демобілізації рік працював учителем. Із 23 квітня по травень 1919 року – командир 61-го полку ім.Симона Петлюри Армії УНР. Потім призначений командуючим повстанськими силами на Правобережній Україні. Провів ряд успішних операцій, які пізніше описав у своїх мемуарах. А загинув під час Другої світової війни біля міста Грубешів, відбиваючись від загону польських шовіністів. Його могила зруйнована поляками, які не могли пробачити свою поразку.

– Окрім документів, які розповідають про нашого земляка Якова Гальчевського, у фондах архіву зберігаються автентичні підписи таких особистостей, чиї імена нам добре відомі ще з шкільного курсу історії – Володимира Винниченка, Симона Петлюри, Павла Скоропадського, Володимира Чехівського. Чимало цінної та цікавої краєзнавчої інформації можна почерпнути зі сторінок тогочасної місцевої преси, зокрема «Шлях», «Вісник УНР», «Поділля» тощо, – резюмує Костянтин Завальнюк.

Останній розділ експозиції представляє процес відновлення незалежної Української держави в 90-х роках ХХ століття. У ньому розміщені протоколи та рішеннями сесій обласної та районних рад, документи інших державних установ, зокрема щодо обговорення нової державної символіки та проекту Конституції України.

Як відзначають архівісти, вказані документи широко використовуються дослідниками та експонуються на численних тематичних виставках. Також на їхній основі співробітниками архіву підготовлено та опубліковано чимало статей у пресі. Ознайомитися з ними мають можливість усі охочі. Для цього варто просто зайти на офіційну сторінку архіву і перейти у розділ «Документальні виставки».

Нагадаємо, Центр історії Вінниці переїхав у нове приміщення – унікальну садибу початку ХХ століття.