«Сафарі» :Андрія Вербецького, якого затримали за підозрою у побитті шарійця, випустили під цілодобовий домашній арешт

«Сафарі» :Андрія Вербецького, якого затримали за підозрою у побитті шарійця, випустили під цілодобовий домашній арешт

Житомир. Харків. Одеса, Суми. Тепер і Вінниця. Відео, де на проспекті Коцюбинського четверо людей у спортивних куртках і кросівках б’ють прихильника партії проросійського блогера Шарія, з’явилося у телеграм-каналі ОпустиВату близько 20-ї години 1 липня. Раніше, 22 червня, вінницька обласна організація «Едельвейс» зробила наступну заяву: «Розпочинаємо сафарі у Вінниці!»

Побитий – вінничанин 53-річний Вадим Шмагалов. Вночі того ж дня на сторінці у Фейбук проросійського блогера з’явився допис, що до інциденту причетна «організація Нацкопус у Вінниці». І удосвіта 2 липня поліцейські затримали Андрія Вербецького, голову обласної організації Нацдружин.

Вночі у квартирі Вербецького було проведено обшук. На нашу думку, це було абсолютно незаконно, адже на час обшуку була відсутня ухвала суду. Не було надано можливості запросити адвоката. Про це сам Вербецький зазначив у протоколі, – розповів у той же день «Місту» адвокат Андрій Кадочніков. – Цей обшук було мотивовано тим, що Вербецький якимось чином був причетним до побиття, яке вчора сталося у місті Вінниці. При цьому, потерпілий безпосередньо на Вербецького не вказував. Також відсутні якісь відеозаписи, на яких було б видно Вербецького або чути його голос.

Про це затримання, із залученням КОРДу, у вінницькій поліції офіційно повідомили лише близько п’ятої вечора. Затримали одного із чотирьох, кримінальне провадження розпочали за статтею «Хуліганство».

Нападники кинули потерпілого на землю та  побили ногами на очах у перехожих.  Свідками розправи над чоловіком стали,  в тому числі,  малолітні діти, які в цей час проходили поруч з батьками. У результаті  з множинними переломами ребер та чисельними травмами чоловіка госпіталізували, – зазначили у Відділі комунікації ГУНП у Вінницькій області. – Затриманий, крім цього, перебуває під слідством та підозрюється у вчиненні хуліганства у складі групи осіб  під час проведення сесії Жмеринської міської ради  в лютому цього року.

До суду, де Вербецькому обирали міру запобіжного заходу, він перебував в ІТТ. Прокуратура просила утримання під вартою. Суд призначив 60 діб цілодобового домашнього арешту.

Одним із доказів, які начебто вказують на Вербецького, слідство називало пару червоних кросівок, в які був взутий один з нападників. Утім, цього вочевидь виявилося замало, бо суддя присудив затриманому 60 діб цілодобового домашнього арешту.

Сам Андрій Вербецький перед судовим засіданням сказав, що червоних кросівок не має взагалі.

Я людина медійна, я не можу собі дозволити ходити в червоних кросівках, – сказав він.
Але уже після того, як вийшов під домашній арешт – розмістив фото з червоними кросівками. Каже, подарували друзі, дізнавшись про «головний доказ». Більше того, його друзі теж почали розміщувати фото у червоних кросівках – на знак підтримки. Такий собі тролінг…

Знайдуть чи не знайдуть нападників – будемо бачити. Як і те, які докази знайде і надасть слідство…
Утім, як каже політолог Олександр Логінов, цю ситуацію потрібно розглядати глибше і у контексті… майбутніх виборів. Таким чином, каже він, формується порядок денний, підгрунтям для якого можуть стати саме ці оголошені «сафарі». Щоправда, вигодонабувачами стануть зовсім не його «учасники».

Менше ніж за чотири місяці мають відбутися місцеві вибори. Ставка на виборах є доволі високою, адже очікується конституційна реформа, яка зафіксує передачу повноважень від державних адміністрацій виконавчим комітетам місцевих рад. Відповідно, градус змагання за депутатські мандати підвищується, – пояснює політолог Олександр Логінов. – Водночас, виникає проблема: що конкретно політичні партії, які делегуватимуть кандидатів на передвиборчі перегони, можуть запропонувати виборцям? Зі змістовною складовою поки що у більшості політичних команд є проблеми. Тому реалізується стратегія пошуку ворогів. В інформаційному просторі моделюється ситуація, що у суспільстві існує протистояння між двома крайнощами. «Партії Х» і «Партії не-Х». У нашому випадку – умовних «Ультра-патріотів» і умовної «П’ятої колони». Хоча поділ цей є доволі штучним, і можна згадати випадки, коли особи з одного табору переходять в інший (Ківа, Гончаренко). Суспільство починає переживати як за тих, хто «відстоює правду», так і за тих, хто за іншу «правду» постраждав. Стратегія працює. Ближче до виборів з полярними ідеологіями, але без вуличних крайнощів, на політичну арену виходять солідні партії, які відсувають нинішніх спаринг-партнерів, що виконали свою функцію – сформували порядок денний. І забезпечують собі високі показники на виборах у певних регіонах. Аж згодом виборці можуть зрозуміти, що це не той вибір («Або Х, або не-Х»), який їх мав би хвилювати. Але буде пізно. Цілі досягнуті та усі задоволені. Крім, звісно, тих, кому довелося відіграти роль «розмінних монет». Але хто буде на них зважати. Штучна проблема може здійснити вирішальний вплив на результати виборів, це відомо з давніх-давен.

Автор Ірина ЖУК

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.