Знову без води?

Знову без води?

Cьогодні, 23 жовтня, “Вінницяобленерго” обіцяло відключити водоканал від електроенергії. Якщо у кранах вінничан вода є – значить два монополісти все ж домовилися. Утім, на 24 жовтня відключення обіцяли уже у ТОВ “Енера”… Тож розслаблятися не варто.
Причина – борги водоканалу перед енергетиками. На сьогодні – це понад 56 млн грн перед обленерго і 6,5 млн – перед “Енерою”.

– Проблеми з водоканалом були завжди, йому із 2004 року періодично вимикали електроенергію за борги, але раніше діяла державна допомога. Тепер на енергоринку нові умови, а ми в свою чергу вичерпали усі можливі кредитні зобов’язання перед банками, – каже гендиректор АТ “Вінницяобленерго” Андрій Поліщук. Там напередодні обіцяного відключення зібрали пресконференцію. – Усі останні роки з боку водоканалу лише обіцянки, вмовляння, підписування угод, які взагалі ніхто не збирається виконувати. І влада нас теж не чує, звертає увагу на проблему тільки, коли здійснюємо відключення. Після ситуації 9 жовтня (коли водоканал уже відключили від електропостачання майже на півдоби. – Авт.) місто виділило нам 5 млн, область – 3 (утім на сесії облради проголосували за 5 млн. – Авт.), сам водоканал – ще 2. В мене особисто питання до цього підприємства: якщо, як стверджується, вінничани розраховуються за воду на 98%, а це має бути приблизно 8 млн грн, то чому ж ми отримуємо від водоканалу по 500 тисяч, по мільйону, наприклад?

Гендиректор обленерго показує графік погашення боргів. У листопаді і грудні на рахунок обленерго очікують по 5 млн грн. А з нового року – по 2,1 млн щомісячно. Так, до жовтня 2021 року борги водоканалу мають бути закриті. Попри те, що “Вінницяоблводоканал” підприємство обласного підпорядкування, першу проплату енергетики чекають саме від міста і міської влади. Та й, як бачимо, до області, особливих претензій там не висувають.

– 22 жовтня ми провели перемовини з головою облдержадміністрації. Нашу формулу він має озвучити меру. Обласна влада готова піти назустріч, але тільки при погодженні з містом. І кошти область виділити зможе тільки наступного року. Тож ми пропонуємо міській владі перерахувати до кінця року 10 мільйонів. Між іншим, в деяких містах вже існує така практика. У Житомирі, наприклад, міська влада виділяє водоканалу шість мільйонів щомісяця. Раніше в них така ж ситуація була, як у нас, – заявляє Андрій Поліщук.

Тим часом директор водоканалу Олександр Чернятинський каже, що на цей рік перед обленерго вони уже боргів не мають, ба, більше – є навіть 400 тис. грн переплати. А боргову яму, у якій перебуває підприємство, пояснює несвоєчасним встановленням і коригуванням тарифів Нацкомісією.

– Від початку цього року КП “Вінницяоблводоканал” погасило перед АТ “Вінницяобленерго” борг 12 млн грн. За жовтень авансом ми проплатили 411 тис. 600 грн. Також перерахували “Енері” 2 млн грн, а до 24 жовтня підприємство планує закрити питання боргу перед “Енерою”, – говорить Олександр Чернятинський. – “Вінницяоблводоканал” надав “Вінницяобленерго” графік реструктуризації боргу з 2020 р. Але жодної відповіді від енергетиків на його реалізацію ми не отримали. У графіку, зокрема, було враховано, що у бюджет міста-2020 будуть закладені кошти на допомогу теплопостачальним організаціям, а ті, в свою чергу, отримавши допомогу, погасять свої борги перед водоканалом. Зараз тривають перемовини з метою уникнення ситуації з відключення об’єктів водопостачання від електроенергії.

Про пресконференцію в обленерго мер Вінниці Сергій Моргунов дізнався зі ЗМІ.
“…прочитав про прес-конференцію щодо ультиматуму АТ “Вінницяобленерго” та ТОВ “Енера Вінниця” по боргах обласного водоканалу. І, м’яко кажучи, дивує, що я про це дізнаюсь через мас-медіа, – повідомив Сергій Моргунов на своїй сторінці у Фейсбук. – Мав розмову з головою Вінницької ОДА Владиславом Скальським – визначили спільно шляхи вирішення проблеми. Моя позиція наступна – брати у заручники 400-тисячну Вінницю безвідповідально. Міська влада ці борги не створювала. Але ми вже йдемо назустріч – на початку жовтня місто виділило 11 млн грн. Далі ми готові розглядати варіанти остаточного вирішення проблеми. Втім, одним розчерком пера за ніч виділити мільйонні кошти, як вимагає енергетичний монополіст – неможливо. Гроші громади розподіляє сесія міської ради. І на найближчу сесію, 1 листопада, я готовий винести питання про виділення чергового траншу у 5 млн грн на погашення боргів облводоканалу перед АТ “Вінницяобленерго”. Відповідно, за кілька днів гроші будуть на рахунках енергетиків. Ще стільки ж місто виділить наприкінці листопада. Але безкінечно закривати проблему обласного підприємства за гроші містян – неправильно, потрібно вирішити питання передачі облводоканалу в комунальну власність територіальної громади міста. До речі, мене дивує пасивна позиція самого обласного водоканалу”.
Новий ринок електроенергії в Україні запрацював із 1 липня. Та замість підбиття перших підсумків, експерти почали говорити про реальну загрозу перебоїв з водою та теплом. За новими правилами енергоринку, підприємства мають оплачувати електроенергію наперед, авансовими платежами, тоді як населення з ними розраховується по факту. Тим часом експерт з енергетики, президент київського Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Михайло Гончар відзначає, що “турбулентність” від реформи очікувана. За його словами, реальний енергетичний ринок сформується протягом 3-5 років і проблеми… виникатимуть ще не в одній галузі, оскільки, реформуючи одну сферу, слід відразу братися і за іншу.

Тариф зросте, а де якість води?

На думку голови комісії з питань ЖКГ, енергоефективності і енергозбереження облради Андрія Ковальова, водоканалу треба змінюватися.

– Потрібен новий фаховий рівень з управлінських рішень, аудит підприємства, інвентаризація, – каже він. – Водоканал підвищить тариф на 10%. І у мене, як у мешканця, питання: а де якість? 97 % користувачів підприємства – мешканці міста. Навіщо його тримати на балансі області, яка не має таких фінансових ресурсів як місто? Та й складається враження, що стратегічні підприємства цілеспрямовано доводилися до банкрутства, щоб зробити те ж саме, що з “облгазами” і “обленерго” – це моя особиста думка.

Ірина Мохар