Вінниця долучилася до вшанування пам’яті відомої української захисниці, лауреатки премії «Сила жінок» та кавалерки ордена «За заслуги» Ірини Цибух. Попри те, що Ірина була родом зі Львова, її боротьба за національну хвилину мовчання об’єднала людей з усіх куточків країни. До вінницької акції пам’яті долучилися активісти, перехожі, а також родини місцевих полеглих воїнів.
Про це пише Суспільне, передає Місто.
За словами співкоординаторки вінницького осередку ГО “Вшануй” Валерії Кузінської Ірина була співзасновницею їх ГО.
“Вона не була вінниччанкою, але це людина, яка однозначно повпливала на українців з різних куточків нашої країни. Вона була однією з тих, хто публічно заговорив про важливість хвилини мовчання на національному рівні”, — сказала Валерія.
До персоналізованої хвилини мовчання долучився Віктор Чайковський. За його словами, вшановує пам’ять Ірини, а разом і з нею свого єдиного полеглого сина Олександра Чайковського на псевдо “Моцарт”.
“Мій син долучився до ЗСУ в березні 2022 року. Служив в 59 бригаді Якова Гандзюка, пізніше в 93 бригаді Холодний Яр. Ми маємо пам’ятати усіх загиблих” , — сказав Віктор Чайковський.
Довідка: що відомо про Ірину Цибух
Ірина Цибух — парамедикиня добровольчого батальйону “Госпітальєри”, журналістка та менеджерка Суспільного. Юлія Кочетова
1 червня 2024 року Ірині Цибух мало виповнитись 26 років, вона народилась у 1998 році у Львові, закінчила Національний університет “Львівська політехніка”. До команди Суспільного приєдналась у 2017 році: працювала з філіями, готувала міжрегіональні спецефіри, втілювала грантові проєкти та знімала документальні фільми, була медіатренеркою. Поза роботою брала участь в освітніх проєктах, де розвивала критичне мислення та медіаграмотність дітей у школах.
Повномасштабне вторгнення застало Ірину Цибух на сході України: 22 та 23 лютого 2022 року в Покровську та Краматорську вона презентувала свій документальний фільм про дітей із віддалених сіл Донеччини й Луганщини, яким бракує інклюзії.
Вона повернулася до лав добровольчого батальйону “Госпітальєри”, де відбула кілька ротацій на передовій ще з 2014-го. У складі батальйону Ірина забезпечувала евакуацію поранених бійців із найгарячіших місць і надавала домедичну допомогу.
Разом із колегами з Суспільного Ірина стала переможницею конкурсу професійної журналістики “Честь Професії” у 2021 році у категорії “Найкраща публіцистика в локальному медіа” та фіналісткою у номінації “Найкращий репортаж” у 2018 році. У листопаді 2023-го отримала відзнаку від президента України орден “За заслуги” III ступеня, у березні 2024 року стала лауреаткою премії “УП 100. Сила жінок”.
Читайте також:
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook