12 травня 2026 року перестало битися серце видатного українського оториноларинголога, доктора медичних наук, професора, заслуженого лікаря України, академіка Академії наук вищої школи України, багаторічного завідувача кафедри ЛОР-хвороб Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова.
Про це повідомила Кафедра ЛОР-хвороб ВНМУ ім МІ Пирогова, пише Місто.
“Відійшла у вічність людина, ім’я якої стало символом професіоналізму, самовідданості медицині, високої наукової культури та людяності. Усе своє життя Василь Васильович присвятив служінню людям, медицині, науці та вихованню нових поколінь лікарів”, – йдеться у повідомленні.
Василь Васильович Кіщук народився 19 березня 1953 року у місті Коростень Житомирської області. У 1970 році вступив до Вінницького медичного інституту ім. М. І. Пирогова, де розпочалася його багаторічна і нерозривна історія з Вінницькою медичною школою. Уже в студентські роки проявив інтерес до хірургії та оториноларингології, активно займався у студентських наукових гуртках, прагнув до професійного вдосконалення і практичної роботи.
Після закінчення інституту у 1976 році пройшов інтернатуру з оториноларингології на базі ЛОР-відділення Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова.
У 1977–1980 роках працював лікарем-оториноларингологом Гайсинської центральної районної лікарні.
Подальший професійний розвиток продовжив у клінічній ординатурі на кафедрі ЛОР-хвороб Вінницького медичного інституту. Його наставниками були визначні представники української оториноларингології — академік Дмитро Ілліч Заболотний, професор Кузьма Петрович Дерепа, професор Олег Феодосійович Мельников та інші видатні науковці.
З 1981 року Василь Васильович працював асистентом кафедри ЛОР-хвороб, а вже у 1984 році очолив ЛОР-відділення Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова, яким керував понад два десятиліття. У цей же період був призначений головним отоларингологом обласного управління охорони здоров’я. З 2002 року Василь Васильович очолив Вінницьке обласне товариство отоларингологів та був обраний керівником Українського склеромного центру.
Особливою сторінкою його біографії стало службове відрядження до Народної Демократичної Республіки Ємен (1987–1990 рр.), де він працював ЛОР-лікарем та радником начальника ЛОР-відділення Центрального військового госпіталю, здобувши унікальний досвід у складних умовах. Його професійна діяльність нерозривно поєднувала клінічну практику, науковий пошук та організаторську роботу.
Василь Васильович був лікарем-хірургом найвищого рівня, хірургом «від Бога», який володів унікальними оперативними методиками та щороку виконував сотні складних оперативних втручань. Він стояв біля витоків впровадження сучасної ендоскопічної мікрохірургії в оториноларингології на Вінниччині, активно розвивав напрямки ендоскопічної хірургії носа та навколоносових пазух, мікрохірургічних втручань на вусі та гортані, лікування фронто-базальної травми та назальної ліквореї.
Наукові інтереси Василя Васильовича охоплювали широкий спектр проблем сучасної оториноларингології, які були присвячені імунології ЛОР-патології, реконструктивній та ендоскопічній хірургії, лікуванню хронічного тонзиліту, склероми, фронто-базальних травм, патології навколоносових пазух та складних захворювань вуха. Василь Васильович був автором і співавтором понад трьохсот наукових праць, монографій, навчальних посібників, патентів та раціоналізаторських пропозицій.
У 1998 році за значний внесок у розвиток медичної науки та практики йому було присвоєно почесне звання «Заслужений лікар України». У 2004 році Василь Васильович отримав вчене звання професора, з 2006 року став членом Правління Українського наукового медичного товариства оториноларингологів та членом Спеціалізованої вченої ради ДУ «Інститут отоларингології імені проф. О. С. Коломійченка НАМН України». У 2010 році став академіком Академії наук вищої школи України.
З 2002 року і до останніх днів життя Василь Васильович очолював кафедру ЛОР-хвороб Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова. Під його керівництвом кафедра стала потужним осередком сучасної клінічної, наукової та освітньої діяльності. Він виховав цілу плеяду лікарів, науковців, викладачів, інтернів та клінічних ординаторів. Його учні працюють у різних куточках України та за її межами.Його життєвий шлях був шляхом безперервної праці, служіння медицині та людям. Він залишив по собі величезну професійну спадщину, наукову школу, пам’ять вдячних пацієнтів та щиру любов учнів.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, колегам, друзям, учням та всій медичній спільноті. Вічна і світла пам’ять.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook