Фремінгем, штат Массачусетс. Тиха неділя, коли університетські коридори заповнюються кроками, а концертна зала — очікуванням. На сцені готується до виступу Metrowest Symphony Orchestra. Публіка — змішана: американці, українці, студенти, професори, мешканці регіону. Але всі, хто цього вечора зайняв місця у залі Фремінгемського державного університету, стануть свідками моменту, який неможливо виміряти одними лише нотами. Гімн України прозвучить сьогодні тут. І прозвучить так, що відлуння залишиться з людьми надовго.
Традиція, яка народилася у Бостоні, 2022–2024 роки стали для українського саксофоніста та диригента Владислава Довганя часом активної творчої діяльності в Консерваторії Нової Англії (New England Conservatory), місті Бостон. Саме в ці роки він двічі презентував український Гімн на великій сцені Джордан Холлу — спершу у сольному виконанні на саксофоні, а потім як диригент духового оркестру. Це звучання стало більше, ніж музика — воно стало знаком ідентичності. Саме там народилася традиція, яка живе й дотепер: Гімн України супроводжує участь музиканта у великих концертних програмах, стає голосом країни, яка бореться за свою незалежність. «Це вже не просто твір. Це — відповідь світу на питання: хто ми є?» — так характеризують виступи Владислава слухачі в США.
Макс Гобарт: маестро, що об’єднує культури. На чолі оркестру цього вечора стояв Макс Гобарт — американський скрипаль і диригент із блискучою біографією. Понад 27 років у Boston Symphony Orchestra, робота у Cleveland Orchestra, керівництво Boston Civic Symphony, понад чверть століття на чолі Wellesley Symphony Orchestra, а сьогодні — музичний директор Metrowest Symphony Orchestra. Його ім’я — це музична історія Нью-Інгленду. Його жест диригента — це енергія, яка рухає оркестр. Його підтримка Гімну України — жест солідарності, що звучить голосніше за слова.
Чому саме гімн? Повномасштабна війна змінила контекст українських музичних символів. Гімн за кордоном сьогодні — це не формальність і не номер програми. Це звернення, це свідчення, це дія, для українців у залі — це дім, який звучить у серці, а для американців — сигнал, що боротьба за свободу триває. Гімн України звучить як музика, але зчитується як дипломатія. Фінал концерту, який говорив без слів. Metrowest Symphony Orchestra почав грати, зал зупинився у тиші. Коли прозвучали перші звуки українського Гімну — люди підвелися. Хтось поклав руку на серце. Хтось стояв мовчки. Хтось — зі сльозами на очах. «Це був момент, коли музика дихала Україною», — розповідає очевидець концерту. Фінальні акорди пролунали, як світло після темряви — зал вибухнув аплодисментами. Довгими, щирими, теплими. Тими, що йдуть не у бік сцени — а в бік народу, якому вони адресовані. Україна звучить. І буде звучати.
Владислав Довгань уже не вперше говорить зі світом мовою музики. Його виступи — це простір порозуміння між країнами, культурна місія і доказ того, що мистецтво — теж фронт. Гімн, виконаний оркестром Metrowest Symphony Orchestra — це не крапка. Це — кома. Це продовження. Це дорога, якою Україна йде вперед — гідно й голосно. І коли звучить цей гімн — стоїть не тільки зал. Стоїть Україна.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook