Вінничани Юрій Іванюк і Валерій Перевалов захищали Україну на різних напрямках фронту — з однаковою мужністю, відданістю та вірою в перемогу. Вони боролися за майбутнє своїх рідних, дітей і країни, не шкодуючи сил до останнього подиху. Торік їхні життя обірвалися в боях. Сьогодні Вінниця віддає останню шану героям.
Про це повідомляє Місто, посилаючись на сайт Вінницької міської ради.
Юрій Іванюк
Народився Юрій Іванюк 11 квітня 1977 року на Черкащині – у селі Гудзівка Звенигородського району. Втім усе своє доросле життя пов’язав із Вінницею. Тут закінчив ДПТНЗ «Вінницьке вище професійне училище сфери послуг» (тоді ПТУ №19), та пізніше – Тернопільську академію народного господарства (заочно).
Працював 14 років на посаді начальника відділу прийомки сировини торговельного центру «Епіценр К». Від початку повномасштабного російського вторгнення разом із колегами та друзями чимало волонтерив, коли ж прийшов його час – без вагань став на оборону України. Воював у лавах 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Був навідником-оператором механізованого батальйону. Життя воїна обірвалося у бою поруч із селом Східне Покровського району Донецької області. Непоправне сталося 3 липня 2024 року. У Небесному строю чоловік назавжди залишився 47-літнім.
«Юрій пішов воювати заради свого маленького синочка. Він ніколи не ухилявся від виконання військового обов’язку. Казав, що так мають чинити справжні чоловіки, аби їхні діти могли радіти мирним світанкам, навчатися та реалізовувати свої мрії. А дружини та матері не зазнавали болю розлуки та горя втрат, – розповідає дружина полеглого Захисника Валентина. – Просимо усіх друзів та тих, хто знали Юрія, гідно провести його в останню путь».
Церемонія прощання з Юрієм Іванюком розпочнеться о 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться на Алеї Слави Сабарівського кладовища. Початок о 13:00.
Валерій Перевалов
Житель Вінницьких Хуторів Валерій Перевалов народився 14 жовтня 1981 року. Свій трудовий шлях розпочав одразу після строкового армійського вишколу. Спочатку продовжив службу за контрактом у Збройних силах України, а по його завершенні працював свого часу на різних підприємствах міста та у сфері пасажирських перевезень. Мобілізувавшись до війська, боронив Батьківщину від ворога у складі 116-ї окремої механізованої бригади. Був старшим сержантом, командиром бойової машини –командиром механізованого відділення. Загинув у бою 18 жовтня 2024 року поблизу села Синьківка Куп’янського району Харківської області. Йому було 43 роки.
Вдома на Валерія Перевалова чекали дружина із донечкою, батько та сестра.
«Валерій був світлою людиною, міг легко з усіма знайти спільну мову. З перших хвилин він став улюбленим зятем у моїй родині. Був гарним сином, чоловіком, батьком та братом. Ніколи не пасував перед труднощами та з оптимізмом і посмішкою дивився в майбутнє, – каже дружина Небесного Воїна Наталія. – “Хтось до цих пір захищав нас – тепер моя черга”, – ось так просто Валерій пояснив мені, коли збирався до війська. У цих словах були вся його міць, непохитна сила духу та віри…»
Церемонія прощання з Валерієм Переваловим відбудеться сьогодні о 14:00 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору та у Вінницьких Хуторах о 15:20 – за адресою: вул. Покровська, 195-А.
Поховають воїна на кладовищі у Вінницьких Хуторах. Початок о 16:00.
Співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять полеглим Захисникам України!
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook