У цивільному житті любляча мати двох дітей – на війні старший фельдшер медичного пункту батальйону однієї з бригад. Бойова медикиня на псевдо “Магура” брала участь у звільненні Харківщини. Історію жінки опублікували на інформаційному сайті Міноборони АрміяInform.
Після школи Ольга вирішила йти шляхом батька і вступила до Могилів-Подільського медичного фахового коледжу. З 2014-го почала волонтерити, за можливості допомагала військовим усім необхідним.
“Можна було зайняти “позицію страуса”, відгородитися від реальності сімейними потребами, як робили багато моїх уже колишніх знайомих, але спілкуючись з “атовцями”, я розуміла, що ця війна надовго. І дебільна сусідня країна, під назвою росія, не залишить нас у спокої”, — розповіла “Магура”.
З початком широкомасштабного вторгнення Ольгу направил в місцевий батальйон територіальної оборони на посаду бойового медика взводу.
Навіщо мені дівчину прислали?
За словами медикині, під час свого першого знайомства з командиром роти, він запитав: “Що мені з тобою роботи? Навіщо мені дівчину прислали?”
Проте вже незабаром Ольга приєдналася до побратимів і брала участь у звільненні Харківщини. Там за нею остаточно закріпився позивний “Магура”.
“Мені подобається наша язичницька історія. Магура — це донька Перуна, жінка-воїн з крилами птаха, яка рятувала воїнів на полі бою, а тих, кого врятувати вже було неможливо, відправляла своїм поцілунком до Вальгалли. Мене так називали ще в цивільному житті. Цей псевдонім пішов зі мною на фронт”, — пояснила Ольга.
Надавала медичну допомогу та рятувала життя
Коли заходили в щойно звільнені села в більшості випадків Ольга була чи не єдиною жінкою і єдиним медиком.
“Багатьом місцевим потрібно було надати медичну допомогу, з кимось просто потрібно було поговорити”, — розповіла Ольга. — Бабуськи дуже любили приходити до мене. Майже щодня я чула: “Дайте мені тих та тих таблеток. А ці рожевенькі я ще не їла”. А ще вони завжди хотіли набрати ліків на майбутнє”.
Були й випадки, коли в буквальному сенсі доводилося рятувати життя.
“На все життя я запам’ятала двадцятирічну дівчину, у якої було двоє діточок — 2 років та 9 місяців. До того ж вона була ще й вагітна. Сама сирота, а її чоловік активно співпрацював з окупантами, тому був затриманий нашими відповідними службами. Вагітність цієї жінки була досить проблемною, навіть виникала загроза втрати дитини. Командир дозволив евакуювати жінку з дітьми до Харкова, — розповідає Оля.
Щоб допомогти жінці Ольга скористалася волонтерськими зв’язками. Майже всі питання були вирішені дорогою в телефонному режимі. Тому коли під’їжджали до Харкова, на родину вже чекала квартира з відповідними умовами для нормального проживання.
“Завжди „підгризаю“ себе, що могла б зробити більше…”
За словами “Магури”, найважчим є той момент, коли серед поранених потрібно обрати, кому першому надавати допомогу, адже в бойових умовах саме від правильності вибору залежить життя побратимів.
“Найважче — це сортування поранених, коли потрібно зрозуміти хто «чорний», “червоний”, “жовтий” чи “зелений”. І від твого рішення залежить, чи не стане “червоний” “чорним”, — пояснила “Магура”.
Чотири рази на тиждень Ольга проводить підготовку бійців з тактичної медицини. За її словами, кожен з воїнів повинен мати навики бойового медика.
“Своє майбутнє пов’язую з військом”
Своє майбутнє Ольга бачить в армії. Ще не визначилася, який це буде формат служби, але впевнена, що розвивати тактичну медицину потрібно і необхідно.
На питання, що вона робитиме після нашої перемоги відповіла: “Просто житиму на повну”.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook