"Сила писанки - і у священних прадавніх символах, і у думках, із якими ви її пишете"

Етнолог Тетяна Пірус розповіла, як готуватися до великодніх свят, і поділилася своїм рецептом пасхальної баби
Великдень (Пасха або Христове Воскресіння) - найочікуваніше світле весняне свято. Цього року святкуватимемо його 1 травня. У ніч із суботи на неділю у церкві правиться святкова літургія. Після її закінчення священик каже: "Христос воскрес!", а віряни відповідають: "Воістину воскрес!". Далі прихожани тричі обходять навколо церкви. І вже після цього священик починає освячення пасхальних кошиків. Сьогодні ж у цих кошиках можна побачити гроші, ножі, вино і все те, що його власник захотів освятити. Але чи місце цим речам у пасхальних кошиках? Історик, етнолог, науковець, поетеса і писанкарка Тетяна Пірус розповіла "Місту", що має обов'язково бути у великодньому кошику, як готуватися до свята і коли варто розпочинати писати писанки.
Тетяна Пірус очолює навчально-наукову лабораторію із етнології Поділля інституту історії, етнології і права Вінницького державного педуніверситету ім. М.Коцюбинського. Уже понад 20 років вона вчить жінок і дівчат творити писанки. За місяць до Великодня Тетяна Петрівна розпочала проводити майстер-класи у педагогічному університеті для усіх охочих.


- Тетяно Петрівно, як варто готуватися до Великодня?


- На Поділлі Великдень - одне із найважливіших свят, і особлива роль у ньому відводилася жінкам. Матері і дівчата мали написати писанки. Особливо потрібно було подбати про святковий одяг, зробити все для того, щоб був святковий стіл. Наш видатний земляк Михайло Коцюбинський в оповіданні "Великдень" детально змалював процес підготовки до свята. Сьогодні ж ми бачимо, що не завжди дотримуються традиції, тому наша мета - зберегти ці традиції і обрядові страви, а також - зберегти розуміння цих традицій.


- Які є традиційні страви на це свято?


- Головними атрибутами свята, звісно, є ритуальний хліб - баби (паски), писанки і крашанки. Старі люди розповідали, що раніше свиней кололи двічі - на Різдво і на Великдень. На свято готуються страви із молочних і м'ясних продуктів. Приготування святкового столу залежало від можливостей родини, як власне, і зараз.


- Коли варто розпочинати робити крашанки?


- Крашанки готували за день до свята, і їх могли робити чоловіки. Найкращий барвник для крашанок - лушпиння цибулі, думаю, що так робить багато господинь, і так роблю я. Від Різдва до Великодня збираю різнокольорове лушпиння цибулі. Потім кидаю його у казанок і додаю дві жмені солі. Домашні яйця варю 10 хвилин. Вони стають настільки гарні, що ніякі штучні барвники не можуть дати таких кольорів. Коли вже маєте виймати крашанки, то краще беріть ложку із дірочками чи шумовку, і складайте їх на тарілку. Вони будуть ніби із такими біленькими смужками, але це від солі. Для того, щоб вони були дуже гарні, потрібно взяти шматочок тканини і олію - і обтерти їх. Можна взяти шкуринку від сала, і обтерти нею крашанки.


- Писанки малювали раніше, ніж робили крашанки?


- У нас починали писати писанки у середині чи на початку березня (це залежало від стану природи), і писали до чистого четверга. Писали їх зазвичай ввечері. У нас на Поділлі за традицією писанки пишуть лише дівчата і жінки. Яйце - символ продовження роду, а жінки і є тими, хто продовжує рід. Моя прабабуся до кожної писанки знала замовляння. Коли ви пишете писанку із молитвою, то молитва наповнює її силою, яка вам допомагає. Коли писанка освячується, ви отримуєте священний предмет. Якщо вам дарують писанку - передають духовне послання, із нею ви одержуєте унікальний священний оберіг. За народною традицією, писанка пишеться лише на домашньому, заплідненому яйці й діє лише рік. Тому часто кажуть, що писанкою можна вилікувати, допомогти людині, налагодити стосунки. Знаєте, я не тільки вірю у це, але і записала багато спогадів про такі дива. Сила писанки і у священних прадавніх символах, і у думках, із якими ви писанку пишете.


- Що потрібно, щоб зробити такий унікальний оберіг?


- Писанку не можна писати із поганим настроєм, тому що вона може не мати сили. Перш, ніж приступити до роботи, потрібно подумати, кому б ви хотіли її написати. На період написання жінки, як правило, дотримувалися посту. Писачок краще виготовляти самостійно, як це робили колись. Для цього потрібно взяти звичайну голку, фольгу, металевий дріт і невелику дерев'яну паличку. Яйце має бути обов'язково домашнім і сирим, у ньому є особлива сила. А вже після того, як яйце розписане воском, його запекти у печі чи духовці, і тоді писанка вважається завершеною. Писанка має створюватися у повній тиші.


- А які особливості випікання баби (пасок)?


- Великдень - це велике і дуже давнє свято. Якщо ми беремо етнографічні джерела 19-го ст., то можемо у них прочитати і відчути велич, красу свята, у них є чому нам повчитися. До Великодня печуть, як казали наші бабусі, бабу або бабку, а сьогодні часто кажуть "паску". Про стародавню назву "баба" чи "бабка" свідчить примовляння, яке діти промовляють під час ігор: "Печу, печу бабку, кладу на лопатку. Більшому - більшу, меншому - меншу, у пічку шусть". Колись випікання було дуже важливим обрядовим дійством. Баби пекли тричі - у четвер пекли сонцю, у п'ятницю - тим, до кого підуть на проводи, а у суботу пекли найпростішу - для родини. Випікання баби - це напружена робота, яка займає не менше 12-ти годин. Сьогодні у місті ми часто не маємо можливості приділити стільки часу для обряду випікання, тому нам на допомогу приходять хлібопекарні.


- А Ви печете бабу?


- Обов'язково. Роблю це так, як навчили мене у родині. Печу так, щоб вистачило всім. Маю свої рецепти і таємниці. У мене був такий рік, коли я напекла у сільській батьківській хаті багато баб - майже добу не відходила від печі. Тоді батько ще був живий. Я дивлюся, а він підносить її до обличчя і вдихає цей аромат. Сказав тоді, що саме таку бабу пекла йому мама у дитинстві. Звичайно, у кожній родині є свої традиційні таємниці. Дотриманням великодніх традицій ми маємо опікуватися сьогодні, бо це частинка нашого роду і нашої духовної спадщини.


- Поділіться, будь ласка, рецептом своєї баби.


- Я змушена пекти, як і більшість сучасних господинь, у газові духовці. Тісто замішую на 0,5 л. молока. Зазвичай складниками мають бути: домашні яйця, масло, сметана і трохи олії. Для того, щоб баба вдалася, треба дуже добре вимішувати тісто, підбивати. Баба має тричі зійти. А до цього ще (можливо, не всім це подобається) треба трохи повозитися із борошном. Його треба тричі просіяти на відстані близько півметра від миски. Борошно так насичується киснем. На приготування баби від самого початку і до моменту, коли вже витягаю із духовки, витрачаю майже півдоби. Іноді рідні кажуть, що я цілий день витрачаю на це, що краще піти купити, але я відповідаю: це не просто традиція, а моя особиста відповідальність і причетність до духовності роду.


- А які ще обряди пов'язані із святом Великодня?


- У молоді був цікавий обряд - віддавати колодку. На Великдень дівчата дарували писанки хлопцям. Вони мали бути загорнені у хустинку, і коли хлопець її розкривав, то одразу про все здогадувався. На писанці могли бути найрізноманітніші символи - малюнок мав відповідати тому побажанню, що дівчина хотіла передати. Дарували писанки на третій день свята. Загалом, це радісне свято і для кожної вікової групи були свої розваги - танці, різноманітні ігри. У селі Рахни Лісові був цікавий обряд "Насточка". Дівчата ставали попарно, складали рук так, ніби це місточок, маленька дівчинка ходила по цьому місточку. Дівчата співали великодні гаївки. Це була краса у обряді, рухах, одязі.


- Що клали у кошик, із яким йшли до храму?


- У тому невеликому кошику було те, що приготували. Пам'ятаю, моя бабуся готувала запіканку із тіста, сьогодні купують і запікають макарони. Були і сир, і реберця, і шинка, і ковбаса домашня. Коли ж сьогодні ми дивимося на великодній кошик, то іноді бачимо не лише великодні страви, бачимо і предмети, які зовсім не характерні для цього свята. Найбільше мене спонукає задуматися над тим, як окремі люди ставляться до традицій, коли до великоднього кошика кладуть гроші. Такі предмети не лише не кладуться, але і не освячуються.


- Як зараз молодь ставиться до традицій?


- Я розказую хлопцям і дівчатам про зміст писанки, чому саме дівчатам необхідно писати писанки. Мені дуже приємно, що сьогодні молодь це сприймає не як екзотику, а як частинку своєї традиції, культури, яка була забута, майже втрачена. Я навчаю писанкарству більше 20 років і вважаю, що чим більше і краще ми знаємо свої традиції, тим сильніші ми на цій землі, де ці традиції виникли, розвивалися і жили. Наше завдання - не втративши традиції, мати у майбутньому сильну державу і здорових фізично і морально людей. Коли ми збережемо нашу традиційну культуру, ми збережемо нашу сім'ю, нашу Українську державу. Тому я бачу глибокий смисл у тому, щоб зберігати і розвивати писанкарство, пояснювати значення великодніх обрядів, зберігати традиційну культуру українського народу.


- Що б хотілося побажати нашим читачам напередодні Великодня?


- Хотілося б побажати сили й здоров'я. Нехай Господь вас береже й допомагає. Пишіть писанки, жінки й дівчата, бережіть нашу вікопомну традицію.

 


Інна МАРТОНІКОВА



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

824

У Гайсині 14 жовтня сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Skoda та вантажівки Scania. У результаті автопригоди загинув ...

638

Помер Почесний Гетьман Українського козацтва і один із засновників Руху Володимир Мулява. Про це повідомив на своїй сторінці у ...

427

Через те, що ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» надіслала побутовим споживачам Вінниці листи-попередження щодо заборгованності за спожиту ...

372

17 жовтня у Будинку офіцерів відбудеться безкоштовний показ вистави, ролі у якій виконують учасники АТО, волонтери та члени їх родин.  ...

371

Вінничани продовжують допомагати військовим, які беруть участь в ООС. Цього разу волонтери доставлять на схід країни продукти ...