"Мамо, я - гей" - так у 19 років вінничанин Вадим шокував своїх батьків

"Мамо, я - гей" - так у 19 років вінничанин Вадим шокував своїх батьків

  У Європі їм дозволяють одружуватися, всиновлювати дітей. ЛГБТ-спільноти влаштовують паради, марші і гучно заявляють про себе. Політики і культурні діячі не соромляться заявляти, що вони - геї чи лесбійки. В Україні ж про те, що хтось має нетрадиційну орієнтацію, якщо і заявляють - то у півголоса, часто просто мовчать. А нещодавній Марш рівності у Києві завершився кривавою бійкою. Статистика каже, що в Україні - до мільйона представників ЛГБТ-спільноти. Проте люди до них ставляться по-різному, і 80% - проти того, аби їм дозволили одружуватися.
Як живеться геям у Вінниці - розповів "Місту" вінничанин Вадим. Поки що хлопець не готовий публічно заявляти про свою орієнтацію, але каже, що, можливо, колись і вийде із тіні. Із Вадимом ми домовилися зустрітися у центрі міста в одній із кав'ярень. На зустріч я прийшла за кілька хвилин до призначеного часу, і очікувала побачити якогось "гламурного" хлопця. Вадим був одягнений у спортивну футболку і джинсові шорти, на плечі - рюкзак. Йому 22 роки, і побачивши його у місті, навряд чи подумала б, що він, як там у нас кажуть, відрізняється від інших.


- Коли ти зрозумів, що відрізняєшся від своїх однолітків?


- У принципі, це із самого дитинства було помітно, у 19 років мама дізналася, що я - гей. Зараз мені 22 роки. Тільки тепер задумуюся, як я себе вів у школі. Я був спокійним хлопцем, такою собі "білою вороною", адже не курив, не пив, як інші однолітки, і тримався таких компаній осторонь. Мав завжди свою власну думку щодо якихось речей. У школі, напевно, про те, що я гей, здогадувалися, було важко, могли побити, якось образити.


- Батькам було важко зізнатися?


- Найстрашніше - це було прийти додому і сказати: "Мамо, я - гей". Коли батьки дізналися, що я не такий, як усі, то, звичайно, був скандал. Для них це був стрес, з батьком й досі холодні стосунки, адже йому важко прийняти мене таким, який я є, яким мене зробив Бог. Він вважає, що мене вже наче й немає. Із мамою стосунки нормальні, вона у мене - як подружка. Я можу їй порадити, що одягти, у чому краще вона виглядає. Двоюрідний брат сприйняв новину нормально, сказав, що і далі будемо так само спілкуватися. Дехто із родичів категорично проти. Комусь навіть і не розповідаємо.


- А друзі не змінилися після твого зізнання?


- У мене є один друг дитинства, який спочатку, коли дізнався, то був у шоці. Навіть не він дізнався, а його мама натякнула йому, що, можливо, я не такої орієнтації. Спілкуватися зі мною він не припинив. Зараз коло знайомих змінюється. Є друзі від початку того, як я увійшов до ЛГБТ-спільноти.


- На роботі знають про твою нетрадиційну орієнтацію?


- Так, на роботі всі про мене знають і ставляться до цього нормально. Адже цінять мене не за мою сексуальну орієнтацію, а за професійність та людські якості. Директор навіть, коли вітав із днем народження, побажав мені знайти хорошого хлопця.


- На вулиці можеш визначити, що он пішов гей?


- Буває, видно, що це йде гей. За жестами чи за одягом. Але у наші часи дуже важно розпізнати гея, тому що багато молоді та загалом людей, які себе поважають, виглядають дуже стильними та охайними. І це нормально, адже кожна людина повинна слідкувати за собою: як за своєю зовнішністю, так і за духовним своїм розвитком.


- Важко знайти собі пару у Вінниці?


- Думаю, що із цим важко не тільки у людей із нетрадиційною орієнтацією, а й у гетеросексуальних людей. Я вважаю, що для створення стосунків, потрібно знайти саме "свою" людину, із якою буде цікаво як фізично, так і духовно. А це вже подарунок долі. Так, я любив хлопця по-справжньому, у нас були стосунки приблизно 1 рік. Але через різні обставини ми розійшлися. Утім я продовжую вірити у справжнє кохання. Адже кохання не залежить від сексуальної орієнтації чи біологічної статі. Хлопців я почав собі шукати тільки після закінчення училища. Мав 19 років, коли у мене з'явився перший хлопець. Він був із району, але навчався у Вінниці.


- Де ви у Вінниці зустрічаєтеся, є якісь клуби?


- Поки що спеціальних клубів немає. Знайомимося на різних сайтах, через друзів, у компаніях. Є сайти знайомств, соціальні мережі. Багато є бісексуалів, які одружені та мають дітей. Тому вони мають свої закриті компанії для спілкування. Також бувають випадки, коли просто знайомимось на вулиці, у торгівельному центрі. Це якщо є впевненість, що це представник ЛГБТ - спільноти. У Європі всі люди знайомляться у людних місцях не залежно від статі чи орієнтації, просто щоб поспілкуватись. У Європі люди відкриті, а не зажаті, як у нас. Пора вже й нам мінятись всередині, у душі та у голові, якщо ми хочемо до Європи. Адже розвиток починається із кожної людини у суспільстві, а потім вже і загалом спільнота міняється.


- Які є міфи, пов'язані із геями?


- Так склалося, що усі думають: якщо ти гей, то маєш бути у рожевих шкарпетках і короні на голові. Це міф, звичайно, ми так не ходимо. Геї - це не завжди нафарбовані хлопці із укладками на голові. І не усі працюють перукарями, стилістами чи візажистами. Я хочу ще раз наголосити, що ЛГБТ - такі ж самі люди, як і всі інші. Те, що ми створюємо стосунки із тією самою статтю, то це наше особисте життя. І ніхто не повинен нас засуджувати. Адже це не наш особистий вибір, а нас такими створив Бог та природа. Мені дуже болісно від того, що люди не можуть ніяк це зрозуміти. Чому стільки осуду, агресії, ненависті до нас? Чому всі так бояться не таких людей, як вони??! Адже природа всіх створила різними, але ми й рівні у цьому житті, на цій планеті.


- А де влаштовуєте вечірки?


- Вечірки влаштовуємо на квартирах, хоча думаємо, щоб щось організувати у місті винятково для нашої ЛГБТ-спільноти. На вечірках у нас є охорона, а то раптом якісь непередбачувані ситуації. Є кнопка виклику міліції, і вона буквально приїздить за кілька хвилин.


- Із якими проблемами доводиться стикатися?


- Є люди, які просто нас не розуміють. Як на мене, то яка кому різниця у кого яка орієнтація.
У Вінниці є спільнота, яка вважає, що має право карати таких, як ми. Вони ловлять нас на вулиці - б'ють. Трапляється й таке, що хлопців доводять до самогубства. Вимагають гроші та шантажують тим, що розкажуть дружині чи на роботі про сексуальну орієнтацію. І дуже прикро, що люди не розвиваються, а деградують та такими способами заробляють гроші. Такі випадки не часті, але вони є. Знаходять геїв та бісексуалів через соцмережі, призначають зустріч, а потім шантажують.
Навіть у наші часи є багато людей, які вважають, що гомосексуальність - це хвороба. Але якщо ми відкриємо хоча б той ж Інтернет і почитаємо наукові статті, висновки та досліди і зрозуміємо, що гомосексуальна та бісексуальна орієнтації є на рівні із гетеросексуальною, і це просто ще два види сексуальної орієнтації. Також дратує, коли кажуть, що геем чи лесбійкою можна стати, подивившись гейролик чи кіно, або ж і на хлопців, які йдуть по вулиці, взявшись за руки. Це неправда! Якщо у людині не закладено від природи схильності до гомосексуальної чи бісексуальної орієнтації, то вона її набути НЕ зможе. На цю тему є багато досліджень, наукових статей.


- Плануєш одружитися?


- Раніше думав про одруження, але зараз якось від цього питання відходжу. Думав колись навіть привести додому дівчину, і щоб дитина була. Потім вирішив, що не варто ламати життя ні собі, ні їй. Надіюся, що у нас, в Україні, щось зміниться і дозволять одностатеві шлюби. У Вінниці є пари, де дитина оформлена лише на батькові. Два чоловіки собі живуть, їхній син все знає.


- А як би ти поставився, коли твоя дитина одного дня сказала: тату, я люблю Оленку або Івана? Тобто зізналася, що вона не така, як усі.


- Ой, напевно трішки був би у шоці. А із іншого боку такою із народження її вже створила природа, тому прийняв би усе так, як є. Прийняв би так, як це зробила моя мама. Батьки зазвичай планують майбутнє для своїх дітей, вибирають для них гарну професію, але чомусь іноді забувають, що дитина сама росте і розвивається. Має свої погляди на життя і сама вирішує, що їй робити у тій чи іншій ситуації.


- На марші ЛГБТ-спільноти у Києві був?


- Коли тільки планували його провести у Києві, я відразу ще й подумав, що не може так швидко Україна змінитися. Місце зустрічі буквально призначали за кілька годин до початку заходу. Вінницьких учасників там було п'ять чоловік. Хоча планували їхати більше. У криваву бійку, на щастя, я не потрапив.


- Нам ще далеко до того, аби в Україні визнали і прийняли ЛГБТ-спільноту?


- Коли був Марш рівності у Києві, ми побачили, що до цього нам ще далеко. В Україні ще не готові визнавати людей із нетрадиційною орієнтацією. Але ми йдемо у Європу, тому позитивні зміни й у цьому напрямку мають бути. Просто у суспільстві є багато ярликів, міфів щодо інших, не таких, людей. І шкода, що мало хто хоче развиватись, змінювати своє ставлення та змінювати загалом своє життя. Багато людей живуть чужими життями, життями сусідів, родичів, геїв, артистів, лесбійок, людей із темним кольором шкіри, гей-прайдами та шлюбами... але не живуть своїм власним життям і не задумуються над ним. І… дуже шкода.

 


Інна МАРТОНІКОВА



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

435

У Гайсині 14 жовтня сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Skoda та вантажівки Scania. У результаті автопригоди загинув ...

312

Помер Почесний Гетьман Українського козацтва і один із засновників Руху Володимир Мулява. Про це повідомив на своїй сторінці у ...

169

Приїзд до Вінниці міністра оборони Андрія Загороднюка у рамках "Діалогів з Україною" був більше схожий на соціальний зріз суспільних ...

162

Якщо у когось зупиниться серце десь у натовпі або транспорті, врятувати його зможуть лише ті, хто поруч. Про те, як правильно надавати ...

158

Вінничани продовжують допомагати військовим, які беруть участь в ООС. Цього разу волонтери доставлять на схід країни продукти ...