Довга дорога додому

Довга дорога додому

Як опинились на боці бойовиків і як їх повертали додому - із перших вуст

І з трьома жителями Донеччини зустрічаємося в одному із населених пунктів, що у 2014-му отримали статус "на лінії розмежування", до якого досі звикнути неможливо. Тут - їхній дім, тут чути постріли, і сюди вони повернулися, скуштувавши особисто "принади" "руского міра". Різні люди, різний шлях, різні плани на життя. Спільне те, що усі троє скористалися програмою СБУ "На тебе чекають вдома". Та ще, мабуть, і те, що на питання "Чому?" відповідають: "та таке показували по телевізору…" Тепер, зізнаються, новин не дивляться. Як опинились на боці бойовиків і як їх повертали додому - із перших вуст. 

Три дні в "ополчєнії"

- Вліз, виходить. Пішов в ополчєніє. Три дня побув. І все. На цьому усі мої "пригоди" скінчились, - каже Ярослав. 
Три дні - це 2014 рік, блокпост. Без форми, без зброї. Задор скінчився швидко.
- Сам контингент. Маргінали, на лівій руці зброя. Подивився, що це за люди. Думаю: ні про що, - відповідає чоловік на питання "що не сподобалося?". - Свого часу у страйбол грав. Але то - гра. А тут можна і свинцем отруїтися… Тут все не понарошку.
Ярослав не приховує, що до Майдану досі має негативне ставлення. Одна з причин - це стосунки з Росією, на яку був орієнтований завод, де він працював. Та й більшість тамтешніх підприємств були орієнтовані на ту країну.
- Не буде (відносин - Авт.), не буде роботи. В тому числі і мені. Так воно і вийшло, завод напівдихає. От і все, - каже він.
Ще одна причина - нерозуміння суті протестів на Майдані. 
- Бастують, по факту, студенти. Я розумію, щоб це були робітники, шахтарі, металурги, фрезерувальники. Ті, які працюють. А там студенти… тобто люди, які ще не мають освіти, не працювали, живуть на шиї у батьків - і бастують проти чогось. Ну, добастувалися… 
Між іншим, свій Майдан на той час був і у сім'ї Ярослава: батьки - за, він - ні. У дискусіях кожен залишався зі своєю думкою.
Зараз Ярослав намагається налагодити своє життя. Працює, аби були гроші. Та й про наше спілкування жартує:
- Я ж не рок-зірка, мені за це не заплатять.

"Потрібні були гроші"

Валерій каже відверто, що почалося все з того, що не було роботи. 
- Я навіть не вважав: переворот, не переворот… Я йшов через гроші. Через нестачу, - каже він. 
Запропонували підробити - на блокпосту. Перевіряв машини, отримував 150 гривень за день. Тоді чоловік жив у Горлівці. 
- Потім запропонували піти воювати. Воювати я не збирався, а пішов водієм у медсанчастину. В мої обов'язки входило доставляти медикаменти, поранених і забирати мертвих із позицій. Платили 15 тисяч російськими рублями. Це все одно були копійки, але роботи ж не було, - розповідає Валерій. - Контракт укладав на рік, підписував документи. …Не дослужив. За станом здоров'я. Уже не міг ні машину водити, нічого, надивився на таке, що нікому не побажаю. Просто м'ясо… Особисто я забирав з боку "ополчєнія". Там останній раз було, то вантажили аж на КамАЗ. 
Той свій стан чоловік називає "овоч". Каже, коли був дієздатний і гроші міг заробляти, то і друзі були, і дружина. 
- А коли я був "овоч" - не потрібний був нікому. Аж до того, що мене навіть кинула дружина. Одна єдина жінка, якій я потрібен завжди - це мама, - розповідає чоловік. 
- Там є росіяни? - запитую. 
- Так, там російськомовних дуже багато. 
- Я не про російськомовних українців питаю. 
- Я вас зрозумів. Звісно, є.
- Багато?
- Так.
- А коли вирішили піти, до вас запитань ніяких не було?
- Запитання є завжди. Але від мене толку не було вже ніякого. Може? якби був військовим, і не відпустили б. Зброю я у руках не тримав. Ну як… брат на брата?
Валерій за освітою пожежник. Він уже знайшов роботу охоронцем у Києві. 

"Чотири роки життя - викреслено"

Сергій додому, до дружини і двох дітей, повернувся у вересні цього року. Зараз займається столяркою, робить усе: від штапbка до гарнітуру. Посміхається, коли говорить про сьогодні і про сім'ю. Згадуючи попередні чотири роки, стискає руки і називає той час викресленим із життя.
У 2014-му у Сергія теж був блокпост. 
- …як мовиться, мізки промили, і місцеве населення зробило блокпост. Основна задача цього блокпоста була пити горілку. А перевіряти… Кого перевіряти? Якщо всі один одного знають. Та й дорога там одна, непроїзна. У мене рушниця була, я мисливець. Потім цей блокпост забрали. Усі прекрасно зрозуміли, коли вже Слов'янськ почався, куди ми потрапили, - розповідає Сергій. - А потім приїхали інші хлопці. Вони уже були з армійською зброєю. Хто вони, я не знаю. Потім на шахті роботи не було. І в листопаді я поїхав у Росію на заробітки. А в грудні батько подзвонив. Каже: приїхали працівники правоохоронних органів, забрали рушницю, почали це все розкручувати. А назад уже побоявся повертатися.
Спершу Бєлгород, потім Білорусь, потім Смоленськ. Уже із сім'єю. Меблева фабрика. Сергій каже, що грошей не те що не вистачало, а взагалі.
- Спершу нормально. А потім: за реєстрацію - плати, за те плати, за те плати. Зрештою, реєстрації немає, довелось їхати по домах, - розповідає чоловік про Смоленськ. - В Україну я побоявся їхати. Поїхав в Ясинувату (Донецька область, по той бік розмежування. - Авт.), а сім'я - додому.
В Ясинуватій на заводі за кілька місяців почалися затримки із зарплатою. Винні досі. Отримував гуманітарку. Але потім у Сергія попросили і військовий квиток. 
- Поки проста довідка була - я отримував. А коли вже військовий квиток потрібен був, я відмовився від гуманітарки, - каже він. - На військовий облік стати - це вхід рубль, вихід - два. А чим закінчиться, це ще ніхто не знає. На заводі, наприклад, хто офіційно працював - ставай на військовий облік. Деякі ставали, деякі розраховувались, залишились працювати, але вже неофіційно.
Про програму СБУ, яка дала можливість повернутися додому, Сергію розповіла дружина. Вмовляла вона. Вмовляв кум. Сергій вагався. 
- Та на тому ж боці… От все, посадять, прикриють. От, мовляв, лиш би виманити… А в реальності вийшло: приїхав і все нормально. Якби знав, що так буде - то повернувся б одразу, як тільки в Ясинувату приїхав. А просидів там два роки… - каже Сергій і радить вірити іншим.
- А там які настрої у людей? - запитуємо.
- Усіх все дістало. Дуже сильно. Ніхто не розуміє, що відбувається. Хорошого - нічого. Єдиний позитивний момент - дешевше комуналка і сигарети. Ну і все. Зарплати мізер. Ціни - московські. От що в Москві - те саме в Ясинуватій. Наприклад, у літній сезон вдома дружина помідори продавала 5-8 гривень, то там - 50-60 рублів, це 25 гривень. А пенсія у пенсіонера - 3 тисячі рублів, це 1200 гривень. Так люди і живуть.

Програма діє

Програма Служби безпеки "На тебе чекають вдома" діє по усій території Луганської і Донецької областей. За інформацією СБУ, за програмою додому повернулися уже понад 200 людей. 
- Протягом 2018 року уже п'ятеро осіб скористалися програмою офіційно. Є ще є ряд людей, я не можу називати цифру, які готові скористатися умовами цієї програми і повернутися до нормального життя, - про роботу свого підрозділу розповідає керівник групи Управління СБУ у Вінницькій області, яка перебуває в районі проведення Операції Об'єднаних сил. - Приклад попередніх осіб, які уже перейшли на нашу територію, показує, що люди адаптуються у короткий термін часу, для них створені умови. Це громадяни України. І якраз основна мета цієї програми - не розмежовувати громадян України, які перебувають сьогодні на тимчасово окупованій території чи на території вільній. Вони усі - громадяни України. 
За словами керівника групи УСБУ області, значна кількість людей елементарно стали жертвами російського фейкового телебачення. 
- І не тільки телебачення. Ви ж самі бачите, яку кількість ресурсів країна-агресор вкладає, щоб одурманити людей, - каже він. - І програма є справді ефективною. Хто нею скористався, не має наміру повернутися до минулого, вони адаптуються, ведуть нормальне життя. 

На кого чекають вдома

Програма "На тебе чекають вдома" поширюється на осіб, які добровільно відмовилися від участі в діяльності терористичних груп і незаконних збройних формувань т.з "ЛНР/ДНР", не брали участі у вбивствах, тортурах, зґвалтуваннях, нападах на підприємства, установи, організації та інших тяжких злочинах. Такі люди звільняються від кримінальної відповідальності. 

 


Ірина ЖУК



Коментарі відвідувачів

НАЙБІЛЬШЕ ЧИТАЮТЬ

138

Спеціальні датчики температури, тиску, затоплення та руху встановили у Вінниці у підвалах багатоквартирних будинків по вул.Ващука,14, ...

126

В амбулаторії Калинівського міського центру первинної медико-санітарної допомоги 5 листопада помер 67-річний пацієнт. Подробиці ...

125

Уже не перший рік мешканці будинку по вул.Ширшова, 3 у Вінниці скаржаться на одну із сусідок. Наразі двокімнатна квартира на другому ...

125

У Вінниці 7 листопада близько 10.45 у по вулиці Князів Коріатовичів в під'їзді будинку невідомий чоловік учинив розпусні дії відносно ...

124

Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької облради, громадська організація «Асоціація бібліотек Вінниччини» та Український...