Як підтримати рідних зниклих безвісти: інтерв’ю з психологинею

Євген Карась захищав Маріуполь. Він загинув на початку березня 2022 року. 14 місяців його сім’я – дружина Ірина та донька Настя – чекали. Спершу – поки знайдуть тіло Євгена, а потім — на результати ДНК-експертизи решток.

Таких сімей, які чекають на результати ДНК-експертизи, в Україні — тисячі. Історію родини Карасів розповіли журналісти Суспільного в документальному проєкті-розслідуванні «Черга на прощання», з’ясовуючи, чи всі шанси використала Україна, щоб скоротити болісний перелік тих, хто очікує на результати ДНК-експертиз.

Стан, у якому перебувають родини зниклих безвісти, називають невизначеною втратою. Як підтримати людину у таких ситуаціях та як не нашкодити їй, Суспільному розповіла заступниця директора центру психічного здоров’я і реабілітації ветеранів «Лісова поляна» Тетяна Сіренко.

Життя на паузі

— Оскільки факту підтвердження загибелі немає, у людини завжди є місце для надії і виходить так, що людина не може йти класичними етапами проживання втрати. Такий стан називають «невизначеною втратою».

Така людина не може повноцінно горювати, бо повноцінне горювання передбачає, що вона усвідомлює, що втратила близьку людину, і проходить певні етапи прийняття цієї втрати.

Якщо ж це невизначена втрата, то у цьому стані людина відчуває постійні коливання: між страхом, що це дійсно втрата і що близька людина не повернеться, і паралельно — поверненням до надії, що людина жива. Оскільки така втрата незавершена, це може тривати роками. Тому людині досить важко вийти з такого кризового стану.

Є також ефект фізичної відсутності та психологічної присутності. Часто буває так, що члени родини, близька людина яких зникла безвісти, наче бояться зрадити цю людину, не думаючи про неї. Є бажання знайти хоч якусь інформацію, отримати якусь визначеність, оскільки невизначеність додає дуже багато болю і тривоги. Тому часом складаються такі відчуття, що людина психологічно присутня, нібито у житті постійно. Члени родин навіть ставлять на паузу життя: тобто вони все відкладають до моменту, поки не знайдеться близька людина чи ситуація якось не завершиться. Це дуже виснажує та завдає багато болю.

Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook