Сьогодні Вінниця знову схиляє голову у невимовному смутку, проводжаючи в останню путь своїх Героїв. Павло Мельник та Вадим Ковальчук добровольцями рушили на захист України на початку великої війни. Обоє загинули на донецькому напрямку. Поховають воїнів на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Йшов по життю з високо піднятою головою – Павло Мельник
Павло Мельник став у стрій у перші дні повномасштабного російського вторгнення за покликом серця. Воював у лавах 14-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Червона калина». Як оператор БпЛА виконував бойові завдання у Запорізькій та Донецькій областях. Загинув 19 березня на покровському напрямку. Воїну навічно залишилося 46 років.
«Він був найкращим. Йшов по життю з високо піднятою головою та не пригинався під вагою обставин. Не ховався та не нарікав на труднощі, а стійко їх долав, – кажуть друзі та побратими полеглого воїна. – У війську Павло отримав позивний “Яркий” – через жовтогарячу куртку, в якій прийшов на призовний пункт. Пізніше це псевдо прижилося через яскраву та нестримну натуру Павла. Він у всьому прагнув досконалості й досягав поставлених цілей».
Народився Павло Мельник 26 травня 1978 року у Вінниці. Після навчання у 30-й загальноосвітній школі вивчився на автомеханіка у Вінницькому політехнічному технікумі (тепер Вінницький коледж Національного університету харчових технологій), а згодом на фінансиста – у Тернопільській академії народного господарства. У цивільному житті працював на одній з автодилерських компаній міста. Мав сім’ю та разом із дружиною виховував сина та доньку, яким зараз 13 та 11 років.
«Павло був люблячим чоловіком, справжнім прикладом для дітей. Він робив усе, щоб вони зростали щасливими. Також був турботливим сином для своїх батьків та справжньою опорою для близьких та друзів, – розповідає дружина загиблого Героя Світлана. – Знали Павла й у Вінницькій велоспільноті, з якою він брав участь у благодійних велопробігах та багатьох змаганнях…»
Церемонія прощання з Павлом Мельником розпочнеться сьогодні об 11:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться о 12:30 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Він хотів усіх нас захистити – Вадим Ковальчук
Вадим Ковальчук був серед добровольців, які рушили на оборону України на початку повномасштабного російського вторгнення. У складі Сил ППО захищав небо над Вінницею, а згодом став у лави 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка. Був стрільцем, воював на донецькому напрямку. Свій останній бій прийняв торік 20 березня поблизу села Первомайське. Воїну навічно залишилося 39 років.
«Вадим хотів нас всіх захистити. Казав, що не буде сидіти вдома, бо це не гідно звання справжнього чоловіка, патріота Батьківщини», – пригадує тітка полеглого оборонця Олена.
Народився Вадим Ковальчук у місті Тбілісі 2 липня 1984 року в сім’ї військового, якого невдовзі перевели на службу до Вінниці. Тут Вадим закінчив 20-ту загальноосвітню середню школу та опанував автомобільну справу у Вінницькому політехнічному технікумі (тепер Вінницький коледж Національного університету харчових технологій). Працював рятувальником ДСНС, а перед великою війною обіймав посаду майстра на меблевій фабриці.
«Вадим любив історію. Захоплювався східною культурою та колекціонував холодну зброю часів козацької доби. Для нього вони були уособленням таких понять як честь та сила духу, котрі цінував понад усе, – розповідає тітка загиблого воїна Олена. – Вадим був єдиною опорою для матері, в усьому їй допомагав та підтримував. А після Перемоги, мріяв зустріти нарешті свою другу половинку, жити спокійним та мирним життям…»
Церемонія прощання з Вадимом Ковальчуком відбудеться сьогодні об 11:00 за адресою: 1-й пров. Топольського, 46 та о 12:00 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Поховають воїна о 13:30 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Героям!
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook