О 9:00 щодня у Вінниці зупиняється транспорт, затихають школи та офіси. Хвилина мовчання у нашому місті — це не просто формальність, а спільний подих громади, де особистий біль кожного переплітається з національною пам’яттю.

Хвилину мовчання чути з радіо, з екранів, із міських гучномовців. У цей час хтось зупиняється в дорозі, хтось відкладає справи, хтось мовчки схиляє голову, розповідає сайт Вінницької міської ради, пише Місто.

«Навіть коли діти навчалися дистанційно, хвилина мовчання в нас була. У школі тоді працювали вчителі, приходили батьки, разом плели маскувальні сітки – і ми теж зупинялися на цю хвилину. О 9:00 діти вже зазвичай на уроках в своїх класах. Ми свідомо зробили один спільний формат для всього закладу, щоб хвилина пам’яті була одна для всіх. У цей момент у школі стає дуже тихо. І цю тишу проживають разом і діти, і вчителі», – розповідає заступниця директора ліцею №3 Леся Шаповалюк.

Леся Шаповалюк говорить, що з часом хвилина мовчання стала звичною паузою в шкільному дні.

«Біда торкнулася родин по всій Україні. Саме цей спільний досвід і зробив хвилину мовчання частиною повсякденного життя – короткою паузою, у якій зберігається пам’ять і повага. Серед випускників нашого ліцею є воїни, життя яких забрала війна. Це ті, хто навчався в цій школі, ходив цими коридорами, сидів за партами. Діти про них знають, пам’ятають їхні імена», – додає вона.

Окремі історії додають цій тиші особистого звучання.

«Для мене хвилина мовчання – це момент, коли я згадую брата. Він був старший за мене, не навчався в цій школі, але саме в цю хвилину перед очима з’являються наші спільні спогади: дитинство, ігри, час разом. Мій брат загинув півтора роки тому, і з того часу ця хвилина має для мене особливий сенс», – ділиться учениця Софія Кривоус.

У Вінницькій громаді хвилина мовчання є спільною для всіх. Вона об’єднує різні покоління і зберігає пам’ять про кожного і кожну, кого забрала війна.

Читайте також:

Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook