Різдвяні свята вже на порозі, а це означає, що час діставати коробки з декором та прикрашати ялинку. Серед усіх прикрас особливе місце займає різдвяна зірка, що сяє на верхівці святкового дерева. Та чи завжди вона була лише різдвяною прикрасою?
Про це інформує Місто з посиланням на Суспільне Культура.
Від перших іграшок до Вифлеємської зірки: історія різдвяної ялинки
Існує багато легенд про те, де вперше почали прикрашати ялинку. Є теорія, що ця традиція має давнє язичницьке коріння. Однак американський історик Ендрю Марк Генрі стверджує, що історичних доказів, які б вказували на це, немає, а перша згадка про прикрашену ялинку припадає на 1419 рік.
Різдвяна ялинка, якою ми її знаємо, бере свій початок у XVI столітті у західній Європі, а саме Франції та Німеччині: тоді їх почали продавати на ярмарках та прикрашати у приватних будинках, та це могли собі дозволити лише заможні містяни. У середині XIX століття прикрашання ялинки було поширене в багатьох країнах Європи, а також Америці, де традиція поширилася завдяки німецьким іммігрантам.
Спочатку ялинку прикрашали горішками, ягодами, пряниками, цукровими фігурками та яблуками, що символізували плоди райського саду й нагадували про біблійну історію Адама і Єви.
З 1848 року в Німеччині почали зʼявлятися перші скляні іграшки. За легендою одного року був неврожай на яблука, тож німці вирішили зробити їх зі скла, а вже після почали виготовляти різноманітні фігурки овочів, фруктів та звірів.
Верхівку ялинки стали прикрашати Вифлеємською зіркою, що за біблійною легендою привела волхвів до новонародженого Ісуса Христа. Восьмикутна зірка стала справжнім символом Різдва, надії, віри та дороговказу. Спочатку її виготовляли із соломи, вати, паперу та дерева, а з появою скляних іграшок стали робити й скляні верхівки. В Україні Вифлеємська зірка стала одним із головних символів Різдва — під час колядок вона є головним атрибутом, який прикрашають стрічками та дзвониками й носять від хати до хати, аби побажати людям миру, достатку та Божого благословення.
Українська ялинка: як радянська система формувала нові традиції свята
Вперше в Україні ялинку почали прикрашати на територіях, що належали до Австро-Угорської імперії наприкінці XVIII століття. “Локальна історія” пише, що у Російській імперії цю традицію популяризувала дружина імператора Миколи I, прусська принцеса Шарлотта, котра вважала прикрашання ялинки гарною сімейною традицією та чудовим способом покращити репутацію монарха серед суспільства.
Першу різдвяну ялинку встановили в Одесі у 1811 році в палаці Потоцьких для різдвяного балу. Тоді ялинку могли собі дозволити лише заможні люди, а селяни надавали перевагу традиційному символу — дідуху. Однак із приходом більшовиків свято поступово замінюється на “комсомольське Різдво”, а вже у 1925 році його зовсім заборонили в межах боротьби з релігією.
Та у 1935 році один з організаторів Голодомору та партійний пропагандист Йосипа Сталіна Петро Постишев запропонував повернути ялинку. Тоді у газеті “Правда” вийшла невелика замітка під назвою “Організуймо до Нового року дітям гарну ялинку!” (“Давайте организуем к Новому году детям хорошую елку!”). Проте тепер вона була не “різдвяною”, а “новорічною”, а Новий рік поступово перетворювали на головне свято радянської доби. Першу таку ялинку встановили у Харкові, де на святкування зібралося близько 1,5 тисячі дітей. Відтоді вона стала частиною пропагандистської ідеології, навколо якої почали будувати нову радянську святкову традицію.
На ялинку вішали іграшки з портретами партійців і піонерів, мініатюрні танки й літаки, а також фігурки Діда Мороза, героїв казок та інші атрибути, що відповідали радянському баченню “правильного” святкування. А восьмикутну Вифлеємську зірку замінили червоною п’ятикутною, на якій часто зображували портрет Сталіна.
З розвитком масового виробництва радянські скляні іграшки почали замінювати китайськими пластмасовими, і вже на початку 90-х років в Україні вони майже повністю витіснили традиційні прикраси. На ялинках почали домінувати пластмасові різноколірні кульки, дзвіночки та типові гірлянди, а масове виробництво скляних іграшок практично зупинилося.
Нова ера українського Різдва: ялинка крізь часи незалежності
Зараз українська ялинка вражає своєю різноманітністю: одні дотримуються мінімалізму та сучасного дизайну, інші виготовляють іграшки власноруч та прикрашають ялинку елементами в народному дусі: соломʼяними павуками, мотанками й керамічними дзвіночками. А на верхівці красується традиційна Вифлеємська зірка або ж янголятко.
З настанням незалежності України головну ялинку почали встановлювати на Майдані. Щороку вона мала інший вигляд: її оздоблювали яскравими іграшками, гірляндами та ілюмінаціями, а у 2012 році вперше встановили штучну ялинку, яку чимало українців вважали найменш привабливою за всі роки незалежності. Тоді на просторах інтернету зʼявилася купа мемів.
У 2014 році під час Революції Гідності головна ялинка країни стала символом незламності українців, які вийшли на Майдан, аби відстояти європейський шлях України. Тоді активісти не дали комунальним службам встановити новорічне дерево, а фасад торішньої ялинки прикрасили тематичними плакатами, на верхівці ж майорів український прапор.
З грудня 2014 року головну ялинку почали встановлювати на Софійській площі. На її верхівці традиційно встановлювали Вифлеємську зірку, а у 2020 році верхівку ялинки хотіли прикрасити соломʼяним капелюхом, що викликало хвилю обурення серед мешканців Києва та представників ПЦУ. Тож після хвилі критики організатори все-таки вирішили замінити його на традиційну Вифлеємську зірку.
Після початку повномасштабного вторгнення у грудні 2022 року на площі встановили “ялинку незламності”, на верхівці якої розмістили український герб. Сама ж ялинка була прикрашена енергоощадними гірляндами, іграшками жовтого й блакитного кольорів з попереднього року і білими голубами. Вона потрапила у п’ятірку найкращих ялинок у світі за рейтингом BBC.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook