Лідер партії «Українська стратегія Гройсмана» Володимир Гройсман дав ексклюзивне інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна». Експрем’єр відповів чи може ще раз показати, як правильно керувати державою, про вакцинацію, а також сказав свою точку зору про референдум.
Ходять чутки, що навесні ви можете посісти місце прем’єр-міністра. Чи мають ці розмови під собою підстави? Чи є у вас амбіції знову очолити уряд і ще раз показати, “що таке керувати державою”?
Ви правильно сказали, що це чутки. Час від часу я їх чую, час від часу бачу, що хтось їх у медіа запускає. Мабуть, це комусь потрібно з різних причин.
Але якщо ви мене запитаєте, чи я готовий до того, щоб бути прем’єр-міністром країни, то точно можу сказати, що професійно я абсолютно готовий для цього.
З іншого боку, для мене це не є ціллю. Що для мене мета? Я би хотів, щоб Україна була країною фінансово самодостатніх, забезпечених людей. Я не кажу про мультимільйонерів чи мільйонерів. Я маю на увазі те, щоб українці жили нормально. І я розумію, що багато можу зробити в цьому плані. Я розумію, що і як можливо через управління змінити, і як досягти цієї мети. Так було завжди, коли я 14 років працював спочатку в місті, потім – в уряді, потім – у парламенті, і знову – в уряді. Це не просто слова для мене – це мій шлях. Тому, якщо ви запитаєте, чи можу? Можу.
Але найкращий шлях – отримати мандат довіри від українців. Коли є такий мандат, ти можеш його використати для досягнення цілі.
Шлях нашої команди до цієї мети – нормального життя людей в Україні – якраз через парламентські вибори. І це правильно, чесно, відкрито.
Стосовно теми тарифів, які підвищив уряд. Ви підтримуєте їх рішення?
Ціна на газ сьогодні – це така мегаафера, тому що його було придбано умовно за 3-4 гривні, а людям продають за 6,99 грн плюс доставка, тобто за 8,50 – 9 грн.
У жовтні Нафтогаз України запропонував усім українцям укласти контракт на рік по 4,70 грн. У мене питання: якщо вони пропонували це в жовтні, то значить, у них був газ за такою ціною. А куди він подівся за два місяці? Що в січні змінилося по відношенню до жовтня? Нічого. А чого ви в жовтні не прийняли це рішення, що ціна газу не може перевищувати, скажімо, 4,70? Ви ж пропонували це всім. Що ж ви робите?
Вони кажуть: ціни виросли на ринках. Інші ціни можуть бути, якщо ви закачуватимете газ до сховищ на наступні періоди. А на цей опалювальний сезон стосовно людей вчинили абсолютно нечесно.
Питання – а де уряд? Як це прем’єр пропустив, що люди були вимушені перекривати дороги, бо вони відчувають несправедливість? Ви ж туди призначені, щоб дбати про прийняття найефективніших рішень. Я більше задоволення отримую, коли люди більше зароблять і менше витрачають. А ви що, навпаки?
Більш того, є ще одна проблема. Коли в жовтні призначили субсидії, їх розраховували, виходячи з ціни на газ 4700 грн за 1000 куб. м, тобто люди сьогодні платять більше, а перерахунок потім їм будуть робити. До речі, ми ж монетизували субсидії, і люди були цим задоволені.
Тобто це говорить про те, що вони не знають, що роблять. Або знають і роблять навмисно.
Це ж під Новий рік було…
Типу: люди пообурюються а потім якось воно буде.
І після Нового року, свят усі забудуть. Ви починали реформу децентралізації, продовжили її вже інші. Те, що відбувається зараз, – це те, про що ви говорили свого часу і чого ви хотіли досягти?
Я вважаю, що децентралізація не завершена. Завершити реформу децентралізації влади треба для наповнення її реальним змістом. Мене насторожує, що у владі немає людей, які глибинно розуміють місцеве самоврядування, механіку того, як різні гілки влади мають взаємодіяти між собою. Я бачу, що державна влада насідає на місцеве самоврядування, так чи інакше є певний пресинг, що неприпустимо.
Реформа децентралізації повинна була завершитися змінами до Конституції. Але я не бачу на сьогодні такого системного стратегічного підходу, щоб прибрати дуалізм влади, щоб захистити реформу Конституцією.
А сьогодні вони хочуть один закон прийняти, завтра – інший… І тому я незадоволений, і можу точно сказати, що це доведеться завершувати. На мій погляд, ця влада і цей парламент реформу не завершать – у них немає розуміння. Вони намагаються окремі рішення прийняти – і все це з боями, якимись скандалами, якимись протиріччями, які абсолютно не додають конструктиву. Я не бачу сьогодні людини, яка в уряді або в парламенті була би таким справжнім лідером, мудрим, системним, професійним, яка могла би все це збалансувати. Тут важливо не порушити баланс – ані в бік місцевого самоврядування, ані в бік державної влади. А зараз йде боротьба, хто кого – і це деструктивна історія. Я її не підтримую, вважаю це неприпустимо.
Підкреслю ще раз: треба завершувати реформу через зміни до Конституції. Зміни до Основного закону мають бути системними, а не так: висмикують зараз одне питання, потім – інше… Це ж конституційний процес.
Пандемія стала іспитом для багатьох влад у різних країнах, як центральних, так і регіональних. Із різним успіхом вони пройшли весь цей період. Як ви думаєте, уряд, влада в цілому, витримали цей іспит чи ні?
На превеликий жаль, ні. Все само собою якось іде. І з огляду на те, як діє уряд, як він приймає рішення, як він їх реалізовуває, складаєтся враження, що вони все роблять за формулою “якось воно буде”.
Багато країн, навіть не супер заможних, з коронавірусом борються достатньо професійно. Але ми в цьому чемпіонаті з боротьбі з коронавірусом зайняли одне з останніх місць. З березня минулого року в нас був час, були можливості, щоб правильно підійти до рішення питання. І тут є декілька аспектів.
Чому місцеве самоврядування було на передовій і самотужки вирішувало всі проблеми? Тому що уряд валив всі питання, які від нього залежать, і на місцях змушені були це робити. Якоїсь генеральної лінії від центральної влади просто не було, і тому мери, які мають відповідний досвід і компетенцію, почали якось вирулювати з цієї ситуації самі.
Усе, що потрібно було зробити центральній владі в медичному аспекті, було або недороблено, або не зроблено взагалі. Наприклад, придбання вакцин. Увесь світ знав про розробки потенційних вакцин, Європейський Союз уклав угоду на придбання вакцин для своїх країн. Ще в квітні 2020 року я з абсолютно добрими намірами публічно звернувся до прем’єр-міністра: “Зверніться, будь ласка, до Європейського Союзу, щоб Україну приєднали до закупівлі цієї перспективної вакцини”. Ні відповіді, ні “привіту”. В липні 2020 року я нагадав прем’єр-міністру про свого листа на одному з ток-шоу.
Знаєте, що він мені відповів? Каже: “Що ви переймаєтесь? Я вже давно цим займаюся… Я МЗС доручив, воно займається”.
Минає шість місяців. У грудні європейські країни вже починають вакцинування. 8 січня 2020 року прем’єр-міністр прокидається – і пише листа Європейському Союзу: “Допоможіть Україні!”
Ну, по-перше, це непрофесійно, по-друге, це недалекоглядно, по-третє, це принизливо – великій європейській країні ходити з простягнутою рукою і просити вакцину за рахунок іншої держави. Але вони цього не розуміють.
І тут не треба навіть думати. Ви бачите, в яких пропорціях закуповує Європейський Союз для своїх країн вакцину. Порахуйте громадян України – їх 40 млн. на сьогодні і точно так само зробити. Вам не треба ноу-хау, вам не треба нічого – просто зробити. Заплатити гроші, а гроші у вас є в ковідному фонді, і чекайте. Поки чекатимете, зробіть інфраструктуру, щоб привезти, розвести вакцину без порушення температурних режимів.
Центральна влада провалила вакцинацію, системне тестування, я би сказав, що підготовку медичної інфраструктури провалила. І тут не питання до міністерства охорони здоров’я. Боже збав, щоб хтось намагався шукати крайнього в цих питаннях. Є перша особа – голова уряду – і він відповідає за все, всі інші колеги йому допомагають. І тут справа не в прізвищі.
Усе, що було зроблено, зроблено руками міських голів, міських команд, благодійників, волонтерів і так далі.
Наша команда у Вінницькій області запустила фонд “Стоп вірус”, ми всім чим могли забезпечували: від засобів захисту до експрес-тестів, бо від влади не було жодної реакції, вона розгубилася. Я не кажу вже про фінансування медиків, їхнє лікування, захист… А що було зроблено для економіки?
Велике будівництво…
Ні, велике будівництво – це продовження нашої програми “Капітальний ремонт країни” Це наші плани, які були затверджені, і ми їх спокійно втілювали. Початок масштабного будівництва доріг в Україні запустив мій уряд в 2017 році – та сотні доріг побудували. Ми створили дорожний фонд, ми децентралізували гроші, в тому числі кошти передали на місця. Ми планували до 2022 року з’єднати всі обласні центри дорогами. Все, що має робити діючий уряд – просто виконувати те, що ми затвердили.
На вашу думку, чи був доречним запуск такої програми під час пандемії?
Це доречно, коли ми виконали все, що потрібно було виконати. Тобто – перше, друге, а потім можна “компот”. А коли немає ні першого, ні другого, а є “компот” – це не те. Тому я вважаю, що в уряду не було адекватного сприйняття реальності, і тому він частину грошей – більше половини – направив із ковідного фонду на будівництво доріг. Але це абсурд! Добре, коли будують дороги, але це додаткове, а не основне, це добре, але цього недостатньо.
Люди в березні пішли на локдаун. Я навіть підтримав це рішення, бо ніхто не знав, що це за зараза, як вона впливає – люди від цієї зарази помирали і ми бачили проблеми в Італії, Іспанії. Люді два місяці відсиділи вдома. Це був час, щоб усе підготувати, визначитися. Але цей час був втрачений. Більш того, за два місяці людей навіть ніхто не запитав, як їм живеться, чи є їм за що жити, за що годувати своїх дітей, за що купити собі ліки?
Я теж вийшов з ініціативою: якщо люди пішли на локдаун не зі своєї вини, то ми повинні їх підтримати, видати мінімальну заробітну плату. Якщо воні будуть місяць на карантині – мінімальну місячну заробітну плату, будуть два – двомісячну. Просто, щоб вони пішли до магазину, щоб удома якось прожили. Ні, не чули, не бачили, не знають. І людей ніхто не підтримав. Люди виснажились морально, емоційно, фінансово…
Другий аспект – економіка. Які кредити під 5-7-9 %, коли карантин? Що ви, знущаєтесь? І тут я також виступив із ініціативою: зараз – надзвичайна ситуація, значить, треба дати підприємцям доступ до нульових кредитів. Ну не можна заробляти гроші, коли підприємства згортаються, коли у підприємців борги за заробітними платами. Це значить, вони мають йти до банку, брати гроші під відсотки, людям видати зарплату, а потім самому платити відсотки. Ну хто ж так робить?
Далі – дотації на утримання робочих місць. Можливо було за кожне робоче місце, яке не закрилося або відкрилося нове, в період пандемії від держави зробити внесок у пенсійний фонд замість роботодавця. Податки бізнесу також можно було реструктуризувати. Багато хто влетів на податках – і малий бізнес, і мікробізнес – у них там були якісь патенти, оренда земель…
Третій аспект – пенсіонери, їм найважче. Ну можно було би на ці три-п’ять місяців придумати щось, щоб у пенсіонера була маска, засоби захисту…
А у Вінниці зробили все, що я і наша команда пропонували зробити в державі. І як результат: у Вінниці, згідно з актуальною статистикою, один з найнижчих показників захворюваності. Тестування також на високому рівні, лабораторії нові відкрилися.
А бізнесу – за кожне створене робоче місце – 1100 грн ЄСВ (Єдиний соціальний внесок – ИФ). Кожному пенсіонеру в місяць – в середньому 350 грн на вітаміни, засоби захисту, 50% вартості вакцинації від грипу, а певної категорії – безкоштовно. Бізнес від податку на землю на два місяці звільнили. Тобто є діалог, є рішення. Хіба це неможливо було зробити в державі? В окремому місті можливо, а в державі – ні? Чесно? В державі можливо зробити більш системно, глобально, ширше. Ну мені просто прикро.
В одному з ефірів запитав прем’єра, коли і як ми будемо вакцинуватися? Він каже: “Згідно з національним планом вакцинації, ми завершимо її до 2022 року”. Платно чи безкоштовно? Відповідь: 50% населення безкоштовно. А інші 50%? Тобто ви хочете на цьому заробити і на ринку продаватиме вакцину?
Це ж питання національної безпеки, це питання життя і здоров’я українців. Що може бути цінніше? Дороги? Невже держава не може знайти необхідні кошти, щоб усіх вакцинувати? Може. Вона повинна це зробити.
На початку вакцинації в інших країнах, наскільки я розумію, комерційної вакцинації немає…
Треба вирішити проблему пандемії, а потім, коли вакцинація стане плановою, без епідемії, можна буде розглядати різні механізми. Зараз пандемія, епідемія. Люди помирають – 80,100,150, 200 осіб щодня. Ми будемо вакцинувати їх ще 24 місяці? Це 730 днів? Помножте їх на сто – 73 тисячі – така кількість людей потенційно може померти, тому що в Україні немає вакцини. Це що таке? Більш того, 50% не покриває і не створює, як говорять фахівці, колективний імунітет. Нас із вами підштовхувають до того, як сказала одна розумна людина у сфері медицини, що в Україні буде створено природний імунітет. Що це означає? Що епідемія буде завершена природним шляхом, тобто всі перехворіють.
А частина помре…
Так, але це катастрофа! Що це за національний план дій стосовно вакцинації?!
От усі ці речі і не дають мені можливості сказати, що уряд грамотно, професійно, системно бореться з цією величезною кризою. Тому нас буде штормити й економічно, і локдаунами можливими в майбутньому, і якимись обмеженнями. Більше того, люди вже і не звертаються за тестами, бо розуміють, що кожен тест для них перетворюється на муки – йти, стояти, чекати.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Ще більше фото в Instagram
Підписуйтесь на нас у Facebook